Державне управління як вид соціального управління обо-в'язково містить три елементи: прийняття рішення, його вико-нання та контроль за реалізацією. Державне управління — це частина державної діяльності, що має своїм основним призна-ченням здійснення виконавчої влади. Державний характер та-кого управління полягає в тому, що в його процесі реалізуються завдання, функції та інтереси держави. Для його здійснення створюють спеціальні органи (встановлюють посади), які діють у рамках законів і в межах своїх повноважень.

Виконавча діяльність є основним призначенням державно-го управління й складає першу, найважливішу його сторону. Разом з тим, для безпосереднього управління економікою, со-ціально-культурним будівництвом і адміністративно-політич-ною діяльністю характерною є розпорядча діяльність, яка ста-новить інший бік державного управління. Виконавча й розпо-рядча діяльність органів виконавчої влади виявляється у відносинах влади і підпорядкування, наданні суб'єктам, що її здійснюють, юридично-владних повноважень.

Як самостійній формі державної діяльності державному управлінню притаманні характерні риси, що випливають з його природи — здійснення виконавчих і розпорядчих повноважень:

а) загальнодержавний характер, оскільки воно охоплює най-
важливіші сторони життя держави й суспільства;

б) спрямованість на виконання Конституції та законів Ук-
раїни (підзаконна діяльність);

в) юридично-владний, розпорядчий характер;

г) організаційний зміст, за допомогою якого досягають ре-
гулювання й координації спільної праці людей;

г) активність і цілеспрямованість, має безпосередніми об'єк-тами свого впливу галузі економічного, соціального й адміні-стративно-політичного будівництва;

д) безперервне та постійне здійснення.

Змістом державного управління є комплекс функцій, які називаються функціями управління. Через їх реалізацію суб'єк-ти виконавчої влади здійснюють управлінські процеси, дося-гають поставленої мети. Функція управління пов'язує в одне ціле запланований результат, практичну діяльність з виконан-ня намічених завдань і одержаний результат. Запланований результат може бути досягнутий лише у разі, коли правильно, з урахуванням реальних можливостей (забезпечення матері-ально-фінансовими, людськими ресурсами (фахівцями), об'єк-тивною інформацією, законодавчою основою тощо) визначе-но управлінські завдання. Функції державного управління є відносно самостійними елементами виконавчої державної діяльності, що здійснюється на основі закону чи іншого право-вого акта спеціальною системою органів виконавчої влади при-таманними їм методами. За мету функції управління мають ви-конання завдань держави та суспільства шляхом владно-орган-ізуючої діяльності в різних процесуальних формах.

§ 1. Поняття й основні риси адміністративно-правових відносин

Апарат виконавчої влади забезпечує виконання завдань у сферах господарського, соціально-культурного, адміністратив-но-політичного будівництва та в інших галузях управлінської діяльності.

У процесі управління виникають організаційні зв'язки між учасниками цих відносин, багато з яких потребують правово-го регулювання. Таке регулювання здійснюють за допомогою адміністративно-правових норм і таким чином перетворюють їх у адміністративно-правові відносини.

Адміністративно-правові відносини — це суспільні відноси-ни в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністра-тивного права.

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками. Складовими частинами адміністративно-правових відносин є: суб'єкти, об'єкти та юридичні факти. Учасники адміністратив-но-правових відносин мають конкретні права та обов'язки і є суб'єктами правовідносин.

Виходячи з положень чинного законодавства України, до суб'єктів адміністративно-правових відносин можна віднести: державні органи (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств і установ); структурні підрозділи органів держави, посадових осіб державних органів; власника (представника, менеджера, уповноваженого власника); об'єднання громадян, кооперати-ви, органи самоврядування, самодіяльні організації; громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства.

Передумовою вступу названих суб'єктів у конкретні адмі-ністративно-правові відносини є наявність у них правоздат-ності та дієздатності. Адміністративна правоздатність — це спроможність суб'єк-та адміністративних правовідносин мати права та нести юри-дичні обов'язки в сфері виконавчої влади. Державні органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність, мають конкретні владні повноваження, які за своїм характером і обсягом зале-жать від компетенції даного органу. Адміністративна право-здатність державного органу (посадової особи) залежить від обсягу його компетенції.

Крім цього, адміністративну правоздатність посадової осо-би визначають також її посадовими повноваженнями, які ви-ражено в законі або інших правових актах. Адміністративну правоздатність мають державні підприємства й установи, а та-кож об'єднання громадян, органи самоврядування, самодіяльні організації та їх органи.

Адміністративна правоздатність державних органів, держав-них і недержавних організацій виникає, здебільшого, з момен-ту видання акта про їх заснування, а припиняється з їх ліквіда-цією або реорганізацією. Адміністративна правоздатність гро-мадян у сфері державного управління виникає з моменту народження й припиняється з їх смертю. Адміністративна пра-воздатність є основою адміністративної дієздатності.

Адміністративна дієздатність — це здатність своїми діями на-бувати та реалізовувати права й обов'язки в сфері управління.

Особливість адміністративної правоздатності та дієздат-ності полягає в тому, що вони означають можливість бути суб'єктом адміністративно-правових відносин.

Об'єкт — це те, заради чого виникають правовідносини. Об'єктом адміністративно-правових відносин є поведінка учас-ників управлінських відносин (дії, утримання від дій). Дії учас-ників управлінських відносин можуть здійснюватися заради Різноманітних правових інтересів. Це можуть бути речі, мате-ріальні цінності, продукти духовної творчості, особисті нема-теріальні блага, а саме: здоров'я, гідність людини, моральність тощо. Так, якщо об'єктом правовідносин є поведінка учасників (наприклад, передача державного майна від одного органу уп-равління — іншому), то предметом адміністративних право-відносин будуть об'єкти матеріального характеру, тобто май-но, речі. В управлінні культурою та мистецтвом, охороною здо-ров я, справами молоді й спорту предметом цих відносин є

культурні та духовні цінності, здоров'я, моральність, тобто чин-ники нематеріальні.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністра-тивно-иравових відносин є юридичні факти. Це дії та події.

Під діями розуміють факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними.

Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-пра-вових норм. До правомірних дій, що породжують адміністра-тивно-правові відносини, належать акти управління — укази й розпорядження Президента, постанови і розпорядження Кабі-нету Міністрів тощо.