Для державного управління найхарак-терніші юридичні акти, які мають індивідуальний характер, оскільки вони породжують конкретні адміністративно-правові відносини безпосередньо (наприклад, Указом Президента Ук-раїни громадянина призначено заступником міністра освіти і науки України, що безпосередньо породжує адміністративно-правові відносини між особою, призначеною на цю посаду, та іншими працівниками Міністерства освіти і науки України). Адміністративно-правові відносини виникають також у зв'яз-ку з діями окремих громадян і посадових осіб, наприклад, у разі звернення громадянина зі скаргою на дії посадової особи. Крім цього, юридичним фактом, що зумовлює виникнення адмі-ністративно-правових відносин, може бути бездіяльність.
Неправомірні дії — це правопорушення, проступки, що тяг-нуть за собою застосування заходів примусового впливу. До неправомірних дій належать правопорушення, в тому числі адміністративні та дисциплінарні, за які настає відпові-дальність, наприклад, адміністративна відповідальність за ухи-лення від виконання законних вимог прокурора або невико-нання розпорядження державного чи іншого органу про пра-цевлаштування. Вчинення правопорушення тягне за собою виникнення певного кола правовідносин, пов'язаних із засто-суванням норм матеріального та процесуального адміністра-тивного права.
Адміністративно-правові відносини виникають не тільки в результаті діяльності людей, а й у разі виникнення подій.
Події — це явища, що не залежать від волі людей, але зумов-люють певні правові наслідки. Наприклад, до подій належать стихійні лиха (повені, землетруси, пожежі, епідемії, епізоотії тощо).
Адміністративно-правові відносини характеризуються всіма ознаками правових відносин, але, крім цього, мають деякі особ-ливості, які полягають у тому, що:
адміністративно-правові відносини складаються в сфері управління, тобто в повсякденній практичній реалізації зав-дань і функцій держави щодо здійснення управління госпо-дарським, соціально-культурним будівництвом, адміністратив-но-політичною сферою;
в усіх відносинах однією зі сторін обов'язково є орган ви-конавчої влади (державного управління), орган місцевого са-моврядування або громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями;
адміністративно-правові відносини — це особливий зв'я-зок між їх учасниками, один із яких за даних обставин має пра-во вимагати від іншого такої поведінки, яку передбачено адмі-ністративно-правовою нормою;
орган управління зобов'язаний реалізувати свої матері-ально-правові та процесуальні права, тобто право є одночасно і обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин;
адміністративно-правові відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб'єкта адміністративного права, згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їх виникнення;
порушення однією зі сторін своїх обов'язків зумовлює її відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою в особі її компетентних органів;
адміністративно-правові відносини, що виникають між органами виконавчої влади та іншими суб'єктами адміністра-тивного права, не завжди є відносинами, які здійснюють за методом влади та підпорядкування. Ці відносини можуть реа-лізовувати на засадах як влади й підпорядкування, так і рівності сторін, тобто кожна сторона зобов'язана виконувати конкретні вимоги правової норми. Тут завжди має місце подвійний зв'я-зок: правомочність — обов'язок — правомочність. Наявність взаємних прав і обов'язків властива досить широкому колу адміністративних правовідносин;
°) санкції, що застосовують до сторін адміністративно-пра-ових відносин за порушення ними своїх прав і обов'язків, — це. як правило, заходи адміністративного примусу, адмініст-ративної та дисциплінарної відповідальності, може настати акож матеріальна або кримінальна відповідальність;
9) спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішують як у адміністративному, так і в судовому порядку. Більшість адміністративно-правових спорів вирішують в адміністративному порядку, тобто уповноваже-ними на те органами державної виконавчої влади або посадо-вими особами. Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадо-вих і службових осіб (ст. 55).
У цілому адміністративно-правовим відносинам притаманні дві найважливіші ознаки: з одного боку — це форми соціаль-них відносин, оскільки в них обов'язково беруть участь люди чи їх об'єднання, а з іншого — це форми організаційних відно-син, у процесі реалізації яких розв'язуються завдання управлін-ської діяльності.
§ 3. Звернення громадян
Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення й дати обґрун-товану відповідь у встановлений законом строк.
Через звернення громадян втілюється в життя один із кон-ституційних принципів — участі громадян в управлінні дер-жавними та громадськими справами. Звернення є також важ-ливою формою контролю за законністю діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, забезпечення прав і свобод громадян.
Питання практичної реалізації права на звернення врегульо-вано Законом України «Про звернення громадян»'. Забезпе-чуючи громадянам України можливість на звернення, цей За- кон деталізує та розвиває конституційні положення, надаючи громадянам право звертатися не тільки в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а й у об'єднання громадян, установи, організації, незалежно від форм власності, на підприємства, в засоби масової інформації, до посадових осіб згідно з їх функціональними обов'язками щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав та закон-них інтересів чи їх порушення.
Звернення громадян стосуються різних напрямів діяльності суспільства й держави, але, здебільшого, вони мають єдину мету — звернути увагу відповідних органів і посадових осіб на необхідність розв'язання проблем, що зачіпають суспільні інте-реси або інтереси конкретної особи. Загальними ознаками звер-нень є те, що вони відбивають стан справ у відповідній сфері діяльності й несуть у собі інформацію, яка направляється в дер-жавні органи чи органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, на підприємства, в установи, організації.
Розгляд звернень громадян, безумовно, породжує правові наслідки, однак слід пам'ятати, що інформація громадян но-сить емоційний, певною мірою суб'єктивний характер.
Звернення громадян як носії інформації мають важливе зна-чення для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням прав і свобод людини й громадянина, державного та господарсько-го будівництва, управління різними галузями й сферами еко-номіки, соціально-культурного будівництва