§ 1. Загальна теорія держави і права як суспільна наука

Наука є однією з галузей народного господарства, форм суспіль-ної свідомості, яка включає у свій зміст різноманітні знання про розвиток суспільства, держави, людини, політики, економіки, пра-ва, моралі, техніки і технологій та багатьох інших природних і со-ціальних явищ. У сучасний період, на початку XXI ст. виникло і склалось надзвичайно багато різноманітних наук, які досліджують і здобувають різні знання (поняття, ідеї, принципи, закони, катего-рії, норми, теорії або концепції, погляди, уявлення) про Всесвіт, Землю, про суспільство, державно-правові явища тощо. Усі науки відображають різні аспекти суспільного буття, умови й потреби матеріального і духовного розвитку держави, суспільства, міжна-родного співтовариства залежно від рівня їх пізнання, вивчення та усвідомлення.

У XX ст. наука стала не тільки формою суспільної свідомості і
величезною сферою народного господарства, а й безпосередньо
виробничою силою, оскільки будь-яка діяльність людини прямо
або опосередковано пов'язана із застосуванням науково-технічних
досягнень, певних знань, у тому числі й гуманітарних. Рівень роз-
витку наук у різних суспільствах різний, він залежить від багатьох
факторів, а саме: яку увагу приділяє держава і суспільство тим чи
іншим наукам, які виділяються кошти на розвиток освіти і науки,
хто займається науково-педагогічною діяльністю, які здійснюють-
ся відкриття і як реалізуються досягнення науки в практичному
житті. У тій державі і в тому суспільстві, де приділяється велика
увага розвитку науки і техніки та реалізації її досягнень у практич-
ному житті, рівень економічного і культурного розвитку суспіль-
ства високий, і навпаки,- низький там, де не приділяється цим пи-
танням достатньої уваги. Ефективність капіталовкладень у науку і
освіту скуповується в 5-6 разів більше, порівняно із капіталовкла-
деннями в суто економічній сфері. , У сучасний період наукові досягнення можна і необхідно вико-ристовувати лише з позицій загальнолюдських моральних ціннос-тей, оскільки реалізація наукових відкриттів, без достатнього об-ґрунтування, може завдати великої шкоди суспільству і природі. Суцільна хімізація сільського господарства, непродумане будівни-цтво атомних електростанцій, підприємств важкої індустрії, наро-щування військово-промислового комплексу, ескалація гонки озб-роєнь,- усе це призводить до великої екологічної катастрофи (як те бачимо на прикладі аварії на ЧАЕС), негативно впливає на при-роду, атмосферу, на фауну і флору, на життя і здоров'я людей. Ра-зом з тим існує багато відкриттів, які не реалізуються з різних причин, але які могли б принести велику користь суспільству і державі.

Наука - це система достовірних знань про об'єктивні закони розвитку природи, держави і суспільства, які були набуті впро-довж історичного розвитку суспільства. Завдання науки - дати правильне пояснення явищам природи і суспільства, розкрити за-кономірності їх розвитку, обгрунтувати, що і як можна, а чого не можна робити. Прогрес науки полягає в тому, що вона якомога повніше і глибше пізнає і відображає реальну дійсність, дає реко-мендації щодо застосування наукових досягнень у практичній дія-льності людей та їх організацій.

Усю сукупність наук можна класифікувати на дві групи: приро-дничі і суспільні. Такий поділ певною мірою умовний, тому, що суспільство, цивілізація - це також частина природи, як і окрема людина, що виокремилась із рослинного і тваринного світу і вико-ристовує цей світ для свого існування та розвитку. Крім того, за прогнозами деяких спеціалістів, в останні десятиліття почали, а в XXI ст. інтенсивно розвиватимуться різні космічні науки (наприк-лад, космічне право у сфері міжнародного права). Земля і суспіль-ство дуже тісно взаємопов'язані з космосом, і ці зв'язки ще недо-статньо усвідомлені і вивчені.

Суспільні науки досліджують розвиток людини, держави і су-спільства. Іноді їх називають гуманітарними науками (від лат. humanitas - людство). Усі суспільні науки, у свою чергу, можна класифікувати на філософію, соціологію, політологію, психологію, педагогіку, економічну теорію (політекономію), різні економічні науки, історію, юриспруденцію, або правознавство, музику, есте-тику, етику та ін. Наука, яка об'єктом свого дослідження має дер-жаву І право, називається правовою, або юридичною, наукою. До юридичних наук належить і загальна теорія держави та права.

Теорія держави і права - наука не тільки юридична, а й водно-час політична, оскільки держава, державна влада, право і законо-давство — це політичні явища. В останні роки в Україні пошири- лась нова наука, яка називається політологією. Політологія вивчає усі політичні явища, політичну систему, у тому числі й державу. Теорія держави і права є також філософською наукою (особливо філософія держави і філософія права). Соціологія і соціальна філо-софія, історичний матеріалізм (розділ філософії) також вивчає державу і право, але в більш загальному вигляді. Між цими наука-ми існує тісний взаємозв'язок. Соціологія і філософія дає теорії держави і права загальні методи пізнання держави і права, а теорія держави і права дає конкретний матеріал для широких філософсь-ких і соціологічних узагальнень, необхідних для розкриття най-більш загальних закономірностей розвитку суспільства і держави.

Разом з тим, за останні століття відбулась дуже велика дезінте-грація всіх гуманітарних наук - філософія відокремилась від пси-хології, від правознавства та інших гуманітарних наук, так само як і ці науки відокремились від соціології і філософії. Лише в останні роки намітився новий шлях до інтеграції різних наук, який пови-нен привести до більш повної, не розірваного на частини, всю сис-теми знань про розвиток суспільства, держави і людини. Юристи вже почали освоювати філософію права, яка вивчалась до 1917 p., а філософи почали вивчати загальну теорію держави і права та де-які інші науки. Водночас розвиток держави і права