У сфері гуманітарного розвитку суспільства в колишньому СРСР, а певною мірою і нині, ми маємо незначні успіхи в реалізації наукових досягнень у галузі гуманітарних наук, оскільки політики і керівники держави та суспільства мало прислухались до рекомен-дацій і висновків представників науки. Для того, щоб реалізувати такі знання на практиці, керівники держави і державної влади, полі-тичні діячі повинні бути самі грамотними, щоб оцінити раціональ-ність і доцільність тих чи інших ідей, концепцій і теорій. Лідери держави і мають бути на висоті досягнень вітчизняної і зарубіжної науки, щоб знати куди і як вести розвиток свого суспільства і свого народу, розвиток політичної та економічної системи, духовний і культурний розвиток суспільства та держави. Разом з тим і сама юридична наука значною мірою відстає від потреб юридичної прак-тики, особливо в епоху державно-правової реформи.

Загальна теорія держави і права виникла як посередник між га-лузевими юридичними науками і філософією. Вона узагальнює досягнення галузевих юридичних наук. Це наука суспільна (гума-нітарна), політична, а також юридична або правова, разом з тим вона є і філософською наукою - як філософія держави і філософія

права, які ще необхідно вивчати, аналізувати, досліджувати з по-зиції законів, форм і методів загальної філософії та універсальних космічних законів. Ця наука, окрім того, є методологічною наукою стосовно до галузевих юридичних наук, оскільки вона дає їм знан-ня про загальні закономірності розвитку держави і права, про за-гальні принципи держави і права, загальні визначення найбільш важливих правових категорій, понять і термінів, які використову-ються як методи пізнання правових явищ у конкретних галузевих юридичних науках. Водночас і окремі галузеві юридичні науки дають теоретичний і фактичний матеріал для певних узагальнень, аналізу і синтезу конкретних державно-правових явищ. Загальна теорія держави і права також розробляє конкретно-наукові мето-ди правових досліджень.

Нині правових або юридичних наук досить багато, їх можна кла-сифікувати на різні групи за предметом та об'єктом державно-правових явищ. Існують різні класифікації і різна кількість груп. Ра-зом з тим, нам здається, що їх можна поділити на сім основних груп:

4) галузеві фундаментальні юридичні науки: конституційне
право, конституційний процес, господарський процес, цивільне
право, адміністративне, господарське, фінансове, екологічне, сі-
мейне, трудове, кримінальне, кримінально-процесуальне, цнвіль-
но-процесуальне, виправно-трудове (кримінально-карне), земель-
не, пенсійне право;

Окремі автори виділяють іще комплексні юридичні науки, які використовують положення і висновки неюридичних наук (фізики, хімії, теорії статистики, математики, кібернетики, медицини) для вирішення правових проблем. До них відносять криміналістику, судову статистику, кримінологію і т. п.

Крім того, юристи вивчають і загальні гуманітарні науки, які мають велике значення для підготовки високопрофесійних і висо-кокультурних спеціалістів: соціальну філософію, загальну філосо-фію, загальну психологію, логіку, естетику, етику юриста, судову риторику, основи економічної теорії, політологію та інші науки. Перелік загальногуманітарних і юридичних наук може змінюва-тись і уточнюватись залежно від потреб освіти і практики держав-но-правового життя. Разом з тим в Україні склалась традиція, що в університетах студенти — майбутні спеціалісти повинні отримати універсальну підготовку, щоб стати висококваліфікованим юрис-том широкого профілю, а не лише спеціалістом з вузького профілю (суддя, адвокат, юрисконсульт тощо).

Визначення предмета теорії держави та права

Кожна наука має свій предмет дослідження, під яким розуміється сторо-на об’єктивної дійсності, що досліджується нею. Інакше кажучи, предмет на-уки — це ті явища і процеси реального світу, що досліджуються нею, те, на що спрямоване наукове пізнання.

В даний час ми впритул наблизилися до відповіді на запитання, що ж та-ке предмет ТДП?

Як вже зазначалось, усі науки вивчають явища, що відбуваються в при-роді і суспільстві. Теорія держави та права не є винятком. По-перше, ТДП вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування дер-жави та права. Вона виділяє державу та право з усієї системи суспільних явищ і досліджує їх внутрішні закономірності. Особливістю предмета є те, що теорія держави та права розглядає державу та право «взагалі», надає їм абст-рактні характеристики.

По-друге, ТДП як фундаментальна юридична наука, приділяє суттєву увагу аналізу базових юридичних понять, є своєрідною «юридичною абет-кою». В курсі ТДП розкриваються такі фундаментальні поняття як держава, право, норма права, законність та інше.

Тобто, предметом теорії держави та права є найбільш загальні зако-номірності виникнення, функціонування та розвитку держави та права, а також система головних понять юриспруденції (схема 1.9.).

Предмет ТДП єдиний — держава та право нерозривно пов’язані. Тому теорія держави та теорія права — не ізольовані галузі знання, а єдина наука. При цьому, зберігаючи наукову цілісність, теорія поділяється на дві відносно самостійні структурні частини: теорію держави і теорію права. Протистав-лення держави та права є недоцільним, тому вони досліджуються у взаємо-зв’язку як суспільні інститути, що доповнюють один одного.

1.4. Функції теорії держави та права

Функції теорії