обхідними для гарантування реального прожиття суб’єкта. Він є вільним в

обранні форм власності, виборі професії, роду трудової діяльності. Кожен

здатний розпоряджатися результатами своєї праці. Соціальна свобода полягає

у відносній належності індивіда до певної соціальної спільноти (клас, клан,

нація). Він може існувати самостійно, задовольняючи свої потреби та

інтереси. Політичний аспект свободи індивіда полягає у його незалежностівід держави, здатності піддавати критиці як діяльність держави в цілому, так і

її конкретних представників. Забезпеченою свобода індивіда вважається тоді,

коли він через спеціально створені механізми (суд) здатен захищати її. Громадянське суспільство є відкритим соціальним утворенням. В ньому

забезпечуються свобода слова, гласність, доступ до інформації, право

вільного в’їзду-виїзду, свобода пересування. Громадянське суспільство є

відкритим для співробітництва не з чітко визначеним колом суб’єктів, а у

планетарному масштабі.

Громадянське суспільство є плюралістичною системою. Наявність

різноманітних суспільних інститутів (трудові колективи, профспілки, еко-

номічні асоціації, політичні партії, клуби тощо) дає змогу реалізовувати

найрізноманітніші інтереси та потреби індивідів. Плюралізм виявляється в усіх

сферах: економічній — рівноправність різних форм власності (приватна, колек-

тивна, державна, комунальна); політичній — багатопартійність, наявність вели-

кої кількості політичних утворень, через які громадянин може включатися до

політичної системи; в духовній — забезпечення світоглядної свободи,

відсутність переслідування за ідеологічними мотивами, свобода віросповідання.

Громадянське суспільство засновано на саморозвитку та самовряд-

ності. Вільні індивіди, об’єднуючись у різні організації задля реалізації своїх

політичних, економічних, соціальних інтересів, забезпечують гармонійний

розвиток суспільства без втручання держави. Більше того, суспільство обме-

жує владний вплив держави, здійснюючи управління власними об’єднаннями

на основах громадської ініціативи і самоврядування.

Громадянське суспільство — правове демократичне суспільство, в яко-му визнані природні і набуті права людини, де вона здатна впливати на прий-

няття владних рішень на основі правових процедур, які забезпечує держава.

Зв’язок громадянського суспільства з правовою державою. Правова держа-

ва — результат розвитку громадянського суспільства і умова його подальшого

вдосконалення. Правова держава не суперечить громадянському суспільству, а

створює для нього нормальні умови функціонування та розвитку.

Таким чином, громадянське суспільство — це самоорганізоване, демо-

кратичне правове суспільство, що забезпечує економічну, соціальну,

політичну свободу окремого індивіда, плюралізм, створює умови для добро-

буту і реалізації прав людини і громадянина.

§ 4. Історичні типи держави

Розмаїття держав, що мали місце в історії розвитку людства та існують нині, потребує їх певної упорядкованості, класифікації за загальними й частковими ознаками. Основною класифікацією держав є їхній поділ і об'єднання за типами, тобто сукупністю найбільш суттєвих ознак. За критерій історичної типізації держав найчастіше береться поняття суспільно-економічної формації, яке включає сукупність усіх суспільних відносин в їх взаємозв'язку з домінуючим способом суспільного виробництва.

Наукова класифікація історичних типів держав базується на тих положеннях, що, по-перше, певним історичним етапам розвитку людства відповідають притаманні тільки їм спосіб виробництва й характер виробничих відносин; по-друге, економічний лад обумовлює всі інші суспільні відносини і разом з ними утворює історичний тип суспільства;

по-третє, кожному історичному типу суспільства властивий тільки свій тип державної організації. Історичний тип держави - це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства.

Згідно з класифікацією суспільно-економічних формацій вся множина держав в історичному контексті поділяється на держави рабовласницького, феодального, буржуазного та сучасного типів.

Рабовласницький тип держави - це перший в історії людства тип держави, який не надбавши загального поширення, залишився перехідним типом. Це зумовило наявність у рабовласницькому суспільстві залишків устрою влади первіснообщинного ладу, але домінуючої сили в ньому набирає тенденція державної організації суспільства. Рабовласницький тип держави характеризується тим, що його економічну основу становила приватна власність на рабів, які розглядались як особливий засіб виробництва. Членами держави визнавалася меншість населення - передусім рабовласники та деякі представники інших прошарків (селяни-общинники, ремісники, торгові люди).

У деяких суспільствах організація державності розпочиналася з феодального типу держави. Для такої держави, незважаючи на те, що вона також базувалася в основному на сільськогосподарському виробництві, характерним було те, що селянин визнавав членом держави, але не маючи права власності на землю, володіє деякими засобами виробництва (хатою, будівлями, інвентарем). Феодальна держава об'єднує всіх членів суспільства, але вони не рівні за своїм соціальним статусом, поділяються на різні стани; існує у цьому суспільстві і кріпацтво. Феодальна держава за своєю сутністю є інституалізацією суспільства, його становленням як цілісності, що існує на певній території та спроможна виступати зовні у вигляді єдиних органів. Тому головною закономірністю становлення феодального суспільства є централізація управління, а провідною формою державної організації є монархія. Для феодального періоду розвитку суспільства характерним є збільшення території держави, концентрація влади, становлення її ієрархічної будови, стабілізація державних рішень у часі у вигляді «писаних» законів. Феодальне суспільство доводить значення своєї форми до абсолюту, коли держава стає гальмом подальшого розвитку суспільних відносин.

На зміну феодальним суспільству і державі приходять суспільство і держава буржуазні. Для буржуазного суспільства характерним є поділ на державу як організовану форму забезпечення загального інтересу і громадянське суспільство, в якому загальний інтерес забезпечувався іншими механізмами, безпосередньо товарним способом виробництва. Товар поєднував на певній території виробників як його власників, а у вигляді капіталу створив інші недержавні форми централізації і концентрації суспільної влади.

Сучасний тип держави характеризується, насамперед, соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної влади, правовою формою державної діяльності. Сучасні держави в найбільш розвинутих суспільствах забезпечують задоволення загальнолюдських потреб, реальне здійснення і захист основних прав людини. Їх економічною основою є наявність серед населення значної кількості саме власників засобів виробництва та результатів їх виробничої діяльності, рівноправність різних форм власності -приватної, муніципальної та державної. Важливою ознакою сучасної держави є