б) норми-принципи - закріплюють вихідні принципи права;

в) визначально-установчі норми - містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми й засоби правового регулювання;

г) норми-дефініції- містять повні або неповні визначення певних правових категорій і понять.

II. Норми-правила поведінки. На відміну від відправних -це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.

З точки зору характеру приписів, що включають норми права, вони бувають:

а) зобов 'язуючі, які закріплюють обов'язки певних суб'єктів;

б) забороняючі, що містять у собі заборону стосовно здійснення тих або інших діянь;

в) уповноважуючі, котрі наділяють суб'єктів певними правами;

г) заохочувальні, які надають суб'єктам певні пільги й переваги у випадках вчинення ними певних діянь.

За формою закріплення бажаної поведінки суб 'єктів норми права поділяють на:

1) категоричні (імперативні), що приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік і зміст прав і обов'язків суб'єктів і не допускають від них ніяких відхилень;

2) диспозитивні, які встановлюють певні права і обов'язки суб'єктів, але за згодою суб'єктів допускають їх доповнення;

3) рекомендаційні, що встановлюють варіанти бажаної, але необов'язкової поведінки;

4) заохочувальні, які встановлюють засоби заохочування на здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь.

§ 3. Структура норми права

Питання про структуру норм права є одним з дискусійних в юридичній науці.

Найпоширенішою є ідея про трьохелементну побудову правової норми. Ця позиція випливає з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки, і, по-третє, - мусить закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться. Відповідно до вищенаведеного кожна норма логічно складається з диспозиції, гіпотези та санкції.

Диспозиція - це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те чи інше правило поведінки (що повинен робити, або, навпаки, що не повинен робити адресат норми).

Диспозиція може бути:

а) визначена - закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть поводити себе лише так, як зазначено у нормі права, вони позбавлені можливостей для вибору іншої поведінки;

б) не повністю визначена - вказує лише на загальні ознаки поведінки, в рамках яких суб'єкти уточнюють свої права та обов'язки самостійно;

в) відносно визначена - вказує на права і обов 'язки суб'єктів, але надає можливості для їх уточнення залежно від конкретних обставин.

Гіпотеза - це частина норми, в якій визначаються умови, за яких наступає чинність правил, що встановлені в диспозиції.

Гіпотеза відповідає на запитання коли? де? в якому разі? за якої умови? Вона визначає можливості застосування норми (правил поведінки, що містяться в її диспозиції) до тих чи інших умов, визначає межі чинності диспозиції. Тому відсутність або нечіткість викладення змісту гіпотези правової норми може призвести до неправильної оцінки фактів, а отже -до довільних, не передбачених у праві, дій суб'єктів.

Як і диспозиція, гіпотеза може бути:

визначена - вичерпно визначає ті умови, за наявності яких набуває чинності правило поведінки, що міститься у диспозиції правової норми;

не повністю визначена - містить формулювання у загальній формі типу «у необхідному випадку», а наявність або відсутність цієї необхідності визначається відповідними суб'єктами.

відносно визначена - обмежує умови застосування норми певним колом формальних вимог.

У науковій літературі зустрічається також поділ гіпотез на абстрактні та казуальні.

Абстрактна гіпотеза - це гіпотеза, в якій умови застосування норми визначаються загальними родовими ознаками, без глибокої деталізації, що дає змогу охопити та врегулювати значну кількість однорідних випадків. А оскільки родові ознаки, що містить у собі абстрактна гіпотеза, - явища досить стійкі, то і норми, що мають таку гіпотезу, характеризуються високою стабільністю.

Казуальна гіпотеза визначає умови дії норми, використовуючи більш вузькі, спеціальні родові ознаки. Тому дія її поширюється на більш обмежене коло випадків, а сама норма має меншу стабільність, ніж за наявності абстрактної гіпотези.

Санкція - це частина правової норми, що містить вказівки стосовно юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції, або умов, визначених у гіпотезі.

Мета санкції - створити ті чи інші несприятливі наслідки для правопорушника. Ці наслідки можуть знайти вираз у різних формах: у примусі до здійснення певних дій; у визнанні недійсними певних діянь; у зміні правового статусу тих або інших суб'єктів тощо. При цьому характер санкцій залежить від урегульованих нормою суспільних відносин і, відповідно, від особливостей окремих галузей права, які включають ту чи іншу норму. Так, санкції норм державного права зводяться здебільшого до визнання недійсними певних діянь, що здійснювалися з порушеннями правових при писів, а санкції норм цивільного права-до заходів майнової відповідальності.

Види санкцій:

визначена - вказує на конкретний засіб впливу на правопорушника;

відносно визначена - вказує на кілька можливих засобів впливу на правопорушника, а доцільність застосування конкретного засобу визначається виходячи з особливостей конкретної справи.

В юридичній літературі наголошується, що трьохелементна структура є однією з ознак, яка відрізняє норму права від інших соціальних норм і без якої норма права перестає бути сама собою.

§ 3. Форми (джерела) права та їх класифікація

Способам юридичного нормоутворення відповідають властиві їм форми відображення юридичних норм: односторонньому волевиявленню органів держави - юридичний нормативний акт, дво- чи багатосторонньому волевиявленню суб'єктів права на паритетних засадах - юридична нормативна умова, санкціонуванню - правовий звичай, визнанню прецедента - судовий прецедент і т. ін.

У правознавстві та юридичній практиці термін «джерело права» має багато значень, а іноді вживається як тотожний до терміна