1. Інкорпорація може здійснюватися будь-якими суб'єктами (державними та недержавними органами й організаціями, приватними особами), а тому вона може бути як офіційною, так і неофіційною. При цьому для здійснення інкорпорації немає потреби в наявності відповідних спеціальних повноважень.

Кодифікація здійснюється виключно спеціально уповноваженими на те органами держави і завжди має офіційний характер.

2. Мета інкорпорації полягає у зовнішній обробці чинного законодавства, яка б забезпечувала його доступність, легкість розуміння, зручність реалізації.

Мета кодифікації - у кардинальній переробці та удосконаленні змісту законодавчого регулювання.

3. При інкорпорації не вносять зміни у приписи правових норм щодо прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, встановлення чи зміни санкції і т. п., тобто зміст норм законів по суті не змінюється.

При кодифікаційних роботах, згідно з потребами суспільного розвитку, у зміст правового регулювання вносять суттєві зміни аж до відміни існуючих і створення принципово нових правил поведінки.

4. Інкорпорація законодавства може здійснюватися на основі широкого кола підстав: хронології видання законів, предмета регулювання, алфавітного порядку тощо.

Кодифікація здійснюється в межах певної галузі законодавства, тому в її основі мають бути предмет і метод правового регулювання.

5. У результаті інкорпорації створюється зібрання (збірка) законів, які були видані в різний час і можуть бути призначені для регулювання як однієї, так і кількох різних сфер суспільних відносин. При цьому зміст законів може подаватися таким, яким він був даний законодавцем при першому опублікуванні актів, або таким, яким він став після внесення до них у подальшому поправок і доповнень. Тому такі зібрання можуть мати як офіційний, так і неофіційний характер. В останньому випадку в інкорпорованій збірці обов'язково даються посилання на офіційні друковані видання, в яких вміщено офіційний (загальнообов'язковий) текст надрукованого у збірці закону.

У результаті кодифікації створюється єдиний законодавчий акт (кодекс), який регламентує конкретну сферу суспільних відносин і завжди має офіційний характер.

Таким чином, інкорпорація являє собою таку обробку законодавства, яка не вносить у неї ніяких нових начал. Це зовнішня систематична обробка діючих законів, яка полегшує користування ними, розташовує їх у систематичному порядку, але залишає без змін їх внутрішній зміст і лише одягає в нову форму старий матеріал.

При наявності суттєвих відмінностей між інкорпорацією та кодифікацією вони як форми упорядкування і удосконалення законодавства не протиставляються у практичній діяльності, а взаємодіють одне з одним.

Специфічне місце серед актів систематизації посідає звід законів, ідея якого поступово витісняє ідею систематичного зібрання законодавства і розглядається тепер як вища форма систематизації законодавства даної держави. За своєю історичною і фактичною основами звід законів є актом офіційної систематичної інкорпорації. Звід законів покликаний сприяти зміцненню правової основи державного та суспільного життя, забезпечувати найбільшу стабільність і доступність законодавства для всіх громадян, подальше зміцнення законності, посилення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

При визначенні кола нормативних актів, які повинен об'єднувати звід законів, у літературі існує два підходи. Згідно з першим, у ньому повинні розміщуватися виключно закони, тобто акти вищої юридичної сили, що приймаються парламентом або в результаті всенародного референдуму. Таким чином, звід законів об'єднує і відповідно систематизує всі закони по всіх без винятку сферах законодавчого регулювання суспільних відносин, що, звичайно, робить їх доступними і сприяє удосконаленню їхнього змісту.

Інша точка зору полягає в тому, що звід законів повинен об'єднувати нормативні акти законодавчого органу та органів управління, тому що обмеження його вмісту лише законодавчими кодифікаційними актами надзвичайно звузить обсяг зводу законів, залишить за його рамками велику кількість актів вищих органів державного управління, які регулюють найважливіші сторони державного та суспільного життя. Такий нормативний зміст зводу законів надасть йому значення вищого етапу загальної систематизації законодавства у широкому його розумінні.

Порівняно з іншими видами систематизації, звід законів має низку особливостей.

1. Відрізняється підвищеним рівнем офіційності: виходячи від законодавчого органу (або одночасно від законодавчого органу та вищого органу державного управління), він не лише є офіційним виданням і не тільки має високий юридичний і суспільно-політичний авторитет, айв перспективі допускає суттєву переробку нормативного матеріалу, що міститься в ньому.

2. Являє собою вищий різновид систематичної інкорпорації: охоплюючи широке коло врегульованих правом найважливіших суспільних відносин, він допускає найбільш широку, глобальну класифікацію нормативного матеріалу з предметного критерію - класифікацію, яка у принципі однотипна з тою, що застосовується при кодифікації.

3. Формування його передбачає попередню якісну обробку чинного законодавства, усунення багатоманітності актів, прогалин у регулюванні, вдосконалення і розвиток і відповідно до цього проведення досить значної правотворчої роботи з кодифікації та консолідації законодавства.

4. Зміст його характеризується єдністю. Він складається з Конституції і головним чином з консолідованих і кодифікованих актів, прийнятих чи доопрацьованих згідно з Конституцією та об'єднаних по основних сферах життєдіяльності суспільства.

Усе це свідчить про те, що звід як акт інкорпоративного типу містить разом з тим кодифікаційні елементи або в будь-якому разі елементи, близькі до кодифікаційних. Звідси й відкривається (з техніко-юридичного боку) можливість розвитку зводу законів як акта інкорпоративного типу «кодекс кодексів» - в єдиний кодифікований акт. Прийнята у зводі організація нормативного матеріалу на роз'ємних зошитах і здійснення наступного поточного законодавства, головним чином шляхом внесення доповнень і змін у звід законів, роблять перспективу означеного розвитку статусу зводу законів цілком імовірною.

§ 1. Поняття реалізації норм права та її форми

Сутність права, його соціальне призначення полягають у тому, що воно відіграє в суспільстві роль особливого регулятора між людьми. Це призначення права реалізовуватиметься