За галузями норм права правовідносини поділяють залежно від того, до якої галузі права належить норма, що є підставою для виникнення правовідносини:

- конституційно-правові,

- адміністративно-правові,

- кримінально-процесуальні та ін.

За кількістю суб'єктів правовідносини бувають:

- прості, що відбуваються лише між двома суб'єктами (сторонами), наприклад купівля-продаж, де сторонами є продавець і покупець;

- складні, учасниками яких є три і більше суб'єктів (сторін), наприклад судове засідання, сторонами якого можуть бути суд, обвинувачений, захисник, обвинувач, свідки, експерти та ін.

За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами:

- односторонні, в яких кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки (наприклад накладання штрафу за несплату проїзду у міському транспорті);

- двосторонні, в яких кожна із сторін має як права, так і обов 'язки (наприклад навчання студента у вищому навчальному закладі).

За характером дій зобов'язаного суб'єкта:

- активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії;

- пасивні, в яких зобов'язаний суб'єкт повинен утриматись від вчинення певних дій. За волевиявленням сторін:

- договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов 'язаної сторони (наприклад договір найму житлового приміщення);

-управлінські, для виникнення яких досить волевиявлення

лише уповноваженої сторони (наприклад накладення адміністративного стягнення).

Суб'єкти правовідносин

Суб 'єкти правовідносин (суб 'єкти права) - це учасники правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Здатність суб'єкта бути учасником правовідносин називається правосуб'єктністю.

Правосуб'єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо) визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права повноважень, що надаються їм для забезпечення виконання покладених на них функцій.

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідів) є більш складним явищем, до якого входять правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Розрізняють такі види правоздатності:

а) загальна правоздатність - загальна здатність суб'єкта мати права і обов'язки, закріплені у нормах права. У людини загальна правоздатність виникає з моменту її народження і припиняється з її смертю;

б) галузева правоздатність - здатність суб'єкта мати права та обов'язки, закріплені певною галуззю права, адже в різних галузях права строки виникнення правоздатності визначаються по-різному;

в) спеціальна правоздатність - здатність суб'єкта мати права та обов'язки, що виникають з факту займання певної посади (президента, судді, водія громадського транспорту тощо).

Дієздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Рівень дієздатності ідивидів залежить від певних факторів:

- від віку. Повною мірою дієздатність виникає з досягненням повноліття (18 років). До цього часу підлітки мають обмежену дієздатність, яка доповнюється дієздатністю їх батьків або осіб, що їх замінюють;

- від стану психічного та фізичного здоров'я;

- від рівня освіти та ряду інших обставин.

Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності.

Суб'єктами правовідносин (суб'єктами права) можуть бути:

1) індивіди (фізичні особи), з-поміж яких можна виділити такі їх групи,як:

- громадяни - особи, що мають громадянство даної держави;*

іноземці - особи, що мають громадянство іншої держави;*

біпатриди – особи, що мають громадянство двох або більше держав;*

апатриди (особи без громадянства) - особи, що не мають громадянства будь-якої держави;

2) організації та об 'єднання:*

державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи;*

недержавні організації, підприємства, установи та їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;

3) соціальні спільності:*

держава в цілому;*

народ, нація;*

населення певних частин території держави;*

трудові колективи.

Слід зазначити, що серед суб'єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні особи, до яких належать державні та недержавні організації, що мають такі основні ознаки:*

наявність організаційної єдності, тобто чіткої внутрішньої структури (органів управління, підрозділів, що утворені у відповідності з необхідністю виконання певних функцій тощо);*

наявність круглої печатки і штампа з найменуванням організації;*

наявність у власності, господарському розпорядженні чи оперативному управлінні відокремленого майна;*

здатність відповідати цим майном по своїх зобов'язаннях (нести самостійну майнову відповідальність);*

наявність власного банківського рахунку;*

здатність виступати від свого імені у цивільних відносинах (набувати і здійснювати цивільно-правові права та обов'язки) від власного імені;*

здатність бути позивачем і відповідачем у суді. Юридичні особи можуть бути:

- некомерційніши, діяльність яких спрямовується не на одержання прибутків, а для задоволення певних невиробничих потреб. Такими є, наприклад, парламент, органи виконавчої влади, всілякі благодійні та мистецькі фонди тощо;

- комерційними, які створюються для одержання прибутку. До них належать промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо.

§ 4. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин (юридичні факти)

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Без юридичних фактів виникнення правовідносин неможливе. Отже, юридичні факти, як і правосуб'єктність, є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

За різними ознаками юридичні факти поділяють на певні видові групи.

За юридичними наслідками:

- правоутворюючі, на основі яких суб'єкти набувають певних прав і обов'язків (наприклад, при досягненні певного віку суб'єкт має право брати участь у виборах депутатів);

- правозмінюючі, що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов'язків (так, службове підвищення розширює компетенцію посадової особи);

- правоприпиняючі, що ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів (звільнення особи з посади судді анулює її права та обов'язки, що були пов'язані з цією посадою).

За складом:

- прості, що складаються з одного факту, якого досить