- складні, що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Так, для виникнення пенсійних відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів, як досягнення особою зумовленого законом віку; наявність у неї трудового стажу; рішення відповідного органу про призначення пенсії.

За тривалістю у часі:

- одноактні, що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті);

- триваючі (або юридичні стани) - обставини, що існують упродовж певного часу (перебування у шлюбі, перебування на дійсній службі у Збройних Силах). Відносно волі суб'єктів:

- події- життєві обставини, що виникають незалежно від волі суб'єктів (стихійне лихо, настання певного віку людини, її природна смерть);

- дії - життєві обставини, виникнення яких залежить від волі суб'єктів (подача заяви про прийом на роботу). Дії бувають:

а) правомірні-що відповідають приписам норм права, та

б) протиправні - що не відповідають приписам правових норм.

Правомірні юридичні факти поділяють на:

- юридичні акти - дії, що спеціально чинять з метою виникнення певних юридичних наслідків (подача заяви про прийом на роботу);

- юридична значущі вчинки - дії, що не мають на меті спричинення юридичних наслідків, але виникають у силу закону (знайдення скарбу).

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції. Презумпція - це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв'язок між фактами, які припускаються, та такими, що існують, і це підтверджується наявним життєвим досвідом. Презумпція є не достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою мірою ймовірності і застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні справи.

Правова презумпція - це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Правові презумпції поділяють на:

- презумпції, що не можуть бути спростовані, - це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які не підлягають сумнівам, а тому не потребують доказу (наприклад презумпція недієздатності неповнолітнього);

- презумпції, що можуть бути спростовані - це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення до того часу, поки відповідно до встановленої процедури не буде встановлене інше (презумпція невинуватості).

§ 2. Правомірна поведінка

Правомірна поведінка є видом правової поведінки, яка, на відміну від протиправної поведінки, є соціальне корисною, відповідає закріпленим у правових нормах моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки.

Основною юридичною ознакою правомірної поведінки є її відповідність приписам правових норм, тобто її правомірність.

Термін «правомірність» має широкий зміст і означає:

- відповідність поведінки приписам норм права;

- одиницю виміру, з допомогою якої, з погляду права, дається оцінка поведінки як такої, що має правову природу;

- здатність права регулювати певну поведінку суб'єктів, а також властивість цієї поведінки бути врегульованою правовими засобами.

Правомірна поведінка має складний характер. Зокрема, вона пов'язана з правовідносинами не тільки як юридичний факт. Якщо під правовідносинами розуміти суспільні відносини, врегульовані нормами права, то правомірна поведінка є їхнім соціальним змістом, засобом втілення у життя суб'єктивних прав і обов'язків. Це дозволяє деталізувати співвідношення правомірної поведінки і реалізації норм права, правового регулювання в цілому. Правомірна поведінка являє собою загальну форму реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, втілення правових настанов у життя, форму перенесення юридичних можливостей і необхідностей у соціальну дійсність.

Як загальна форма реалізації суб'єктивних прав і обов'язків правомірна поведінка, випливаючи з характеру норм права, що реалізуються, здійснюється у вигляді їх дотримання, виконання і використання, а також правозастосування, тобто становить єдність юридичного і соціального змісту реалізації норм права.

Правомірна поведінка в механізмі правового регулювання виявляється по-різному:*

у нормах права правомірна поведінка виявляється як модель бажаної поведінки суб'єктів - адресатів норми;*

у юридичних фактах - як конкретні життєві обставини, що тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин;*

у юридичному змісті правовідносин - як суб'єктивні права і обов'язки сторін правовідносин;*

у фактичному змісті правовідносин - як дії сторін правовідносин, спрямованих на реалізацію їх взаємних прав і обов'язків;*

у правопорядку - як його зміст.

Усе це характеризує правомірну поведінку як явище, що об'єднує елементи механізму правового регулювання в єдине ціле.

На різних підставах правомірна поведінка поділяється на такі види:

1) як юридичний факт - на поведінку а) правоутворюючу, б) правозмінюючу та в) правоприпиняючу;

2) при реалізації норм права - на діяння, що спрямовані на

а) дотримання, б) виконання, в) використання або г) застосування норм права;

3) з точки зору фактичного змісту правовідносин - на діяння, що спрямовані на здійснення а) суб'єктивних прав чи б) юридичних обов'язків;

4) за зовнішньою формою вираження – на а) дії, б) бездіяльність;

5) за причинами вияву - на а) поведінку, зумовлену внутрішніми причинами і потребами та на б) поведінку, зумовлену зовнішніми обставинами;

6) за способом формування в текстах правових документів - на а) прямо й однозначно сформульовану, б) опосередковано передбачену;

7) за характеристиками суб 'єктів – на а) індивідуальну,

б) колективну, в) посадову, г) професійну та іншу.

Однією з найбільш відомих класифікацій правомірної поведінки є поділ її відповідно до особливостей суб'єктивної сторони на активну правову, звичайну, конформну та маргінальну.

Активна правова поведінка (правова активність) полягає в добровільності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Активна правова поведінка заснована на переконаності суб'єкта в необхідності і справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Звичайна правомірна поведінка характеризується тим, що