необхідність її здійснення стала притаманною суб'єктові властивістю, переросла у звичку і може навіть не усвідомлюватись ним у всіх її аспектах.
Основа конформної (пристосовницької) поведінки - пасивно-пристосовницьке ставлення до правового середовища за принципом «поводься так, як поводять себе інші». Таким чином, конформна правомірна поведінка базується не на внутрішній переконаності суб'єкта в необхідності неухильного виконання приписів права, а є формою його пристосування до оточуючого соціального середовища. Тому, потрапляючи в середовище осіб, схильних до правопорушень, такий суб'єкт швидко змінює свою правомірну поведінку на протиправну.
Маргінальна правомірна поведінка базується не на позитивних правових настроях суб'єкта, а на його страху перед юридичною відповідальністю за скоєне правопорушення. Такий суб'єкт готовий до протиправних дій у разі переконаності в їх безкарності.
§ 3. Правопорушення (протиправна поведінка), його ознаки та види
Правопорушення, або протиправна поведінка, як вид правової поведінки є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправо-ву природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин.
З точки зору теорії юридичних фактів протиправна поведінка належить до суспільне шкідливих (небезпечних) життєвих обставин. Їх шкідливість виявляється у тому, що вони спроможні здійснити такі зміни в функціонуванні суспільних відносин, які не відповідають соціальному прогресу, нормальним умовам існування людини та суспільства. На відміну від юридичних фактів-подій, юридичні факти-правопорушення є діями, тобто характеризуються свідомо-вольовим характером і здійснюються тільки дієздатними суб'єктами.
Шкідливість юридичних фактів-правопорушень визначається кількістю суспільних зв'язків, що ними порушуються, та ступенем можливості їх відновлення. При цьому можливі три варіанти:
1) одне правопорушення негативно впливає на велику кількість зв'язків між людьми;
2) правопорушення вносить незначні зміни у спілкування людей, але загальна кількість подібних фактів, здійснюваних у певний проміжок часу, унеможливлює нормальне функціонування суспільства;
3) правопорушення заподіює невідновлювані збитки суспільству чи людині.
Правопорушення (протиправна поведінка) як форма прояву правової поведінки має такі основні ознаки:
а) правопорушення - це поведінка, що має протиправний характер, тобто суперечить приписам правових норм.
Це означає, що відповідна діяльність або бездіяльність суб'єкта не відповідає вимогам, сформульованим у конкретній правовій нормі.
З формально-юридичної точки зору протиправність - це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов'язків, закріплених у нормативно-правових документах. З цих позицій правопорушення є свавіллям суб'єкта, тобто таким зовнішнім виявленням його волі, що не відповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу і безпеку інших суб'єктів. Правопорушення характеризується невиконанням забороняючих норм у формі дій чи бездіяльності. Слід зазначити, що не буде протиправним, а тому й не вважатиметься правопорушенням, невикористання суб'єктивного права, тому що доцільність його реалізації залежить від власного розсуду суб'єкта;
б) правопорушення є суспільне шкідливою або суспільне небезпечною поведінкою. Протиправна поведінка призводить або може призвести до негативних наслідків як з точки зору суспільства в цілому, так і з точки зору окремих його членів;
- правопорушення знаходить своє вираження у діянні (дії або бездіяльності) суб'єкта. Думки, наміри, переконання, навіть такі, що не відповідають положенням норм права, якщо вони не знайшли свого зовнішнього вираження у відповідній поведінці (діяннях) суб'єкта, правопорушеннями не визнаються;
- протиправна поведінка має свідомо-вольовий характер, тобто залежить від волі правопорушника, перебуває під контролем його свідомості. Відсутність усвідомлення особи про те, що вона вчиняє правопорушення (вчинення дій душевнохворим), або відсутність власної вольової спрямованості на його вчинення (вчинення дій під впливом безпосередньо застосованого фізичного або психічного насилля) приводить до невизнання діяння правопорушенням;
- протиправна поведінка - це винна поведінка суб'єкта, за якої він у тій чи іншій формі бажає або допускає настання шкідливих або небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння.
Не всі об'єктивно протиправні вчинки вважаються правопорушеннями. Для останніх обов'язковою ознакою є наявність вини - внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до інтересів людей, суспільства. Вина відокремлює правопорушення від тих видів протиправної поведінки, що суспільне шкідливі, свідомо-вольові, порушують норми права, але не відображують негативного ставлення суб'єкта до вимог правових приписів (наприклад необхідна оборона);
- правопорушення є карним діянням, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру.
Отже, правопорушення - це суспільно шкідливе, винне, протиправне діяння, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність.
Усі правопорушення поділяють на злочини та провини (проступки).
Злочини – це суспільне небезпечні, протиправні, винні й карні діяння, які вчиняють чи можуть вчинити суттєву шкоду певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.
Зі злочинами пов'язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні й особисті права людини. Юридичним вираженням особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх вчинення кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів. Таким чином, злочинами визнаються лише ті діяння, що порушують заборони, встановлені Кримінальним кодексом.
Правопорушення, що не настільки небезпечні, як злочини, і відповідальність за які передбачена не кримінальним законодавством, а іншими його галузями, називаються провинами.
Провини - це правопорушення, що порушують приписи інших, крім Кримінального кодексу, норм права, і не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.
Провини бувають кількох видів:
Адміністративні провини - правопорушення, які посягають на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного управління. Це суспільне небезпечні діяння, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, права