2) профілактика (попередження) правопорушень, яка полягає у такому впливі на свідомість осіб, схильних до скоєння правопорушень, який утримує їх від скоєння правопорушень у майбутньому;

3) покарання (відплата) за вчинене правопорушення. Слід мати на увазі, що будь-яка конкретна міра юридичної відповідальності не може мати своєю метою приниження людської гідності винного чи заподіяння йому фізичних страждань.

При застосуванні юридичної відповідальності виходять з ряду принципів, найголовніші з яких полягають у такому:

а) притягнення суб'єкта до юридичної відповідальності можливе тільки за певне діяння, а не виявлення наміру його вчинити. Це означає, що думки і слова про бажання суб'єкта здійснити правопорушення, не підкріплені відповідними діями з його боку, не можуть бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності. Винятком є правопорушення, які, згідно із законом, можуть вчинятись у словесній формі, наприклад образа, наклеп;

б) процедури притягнення до юридичної відповідальності, її накладання і виконання повинні бути детально врегульовані у законі. Це повинно забезпечити неможливість безпідставного притягнення до юридичної відповідальності;

в) юридична відповідальність повинна бути невідворотною. Це означає, що будь-яке, навіть незначне правопорушення повинно тягти за собою відповідну міру відповідальності.

Слід зазначити, що Конституція України містить ряд принципових положень щодо юридичної відповідальності особи. Стаття 61 Основного Закону забороняє двічі притягати до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (не можна двічі накладати штраф за один перехід вулиці на червоне світло світлофора). Але за одне правопорушення особа може бути притягнута до кількох різних видів юридичної відповідальності. Так, за вчинену у громадському місці бійку винний може бути позбавлений волі (кримінальна відповідальність) і буде змушений відшкодовувати потерпілому вартість пошкодженого під час бійки одягу (цивільно-правова відповідальність).

У цій же статті Конституції вказується, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно з цим приписом, особа може притягатися до юридичної відповідальності лише за свою власну поведінку, а за дії інших осіб вона відповідати не може. Однак слід зазначити, що за протиправну поведінку неповнолітніх до деяких видів юридичної відповідальності можуть притягуватись їхні батьки чи опікуни.

Конституція України (ст. 62) закріплює принцип презумпції невинуватості. Відповідно до нього, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому й не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину в цьому не буде доведено у встановленому законом порядку перед судом, який і винесе цій особі обвинувальний вирок. При цьому особа не зобов'язана доводити свою невинуватість, хоча й має на це право. Обов'язок доводити вину особи покладається на державні органи і якщо вони не довели суду вину особи у вчиненні злочину, вона вважається невинуватою, не зважаючи на всі підозри та сумніви щодо цього. Обвинувачення не може вбудуватися на припущеннях, і всі сумніви, які слідство або суд не у змозі однозначно й аргументовано розв'язати, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Держава зобов'язана відшкодовувати матеріальну й моральну шкоду особам, які засуджуються безпідставно, що підтверджується скасуванням вироку суду щодо неї як безпідставного.

Конституція України (ст. 63) встановлює, що особа не буде нести відповідальності, якщо відмовиться давати свідчення (пояснення) щодо себе, своїх близьких родичів або членів сім'ї. Це положення підкреслює пріоритет загальнолюдських цінностей над інтересом розкриття конкретного правопорушення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, ніхто не може нести відповідальність за конкретну дію чи бездіяльність, які в момент їх вчинення не були передбачені тим чи іншим законом як правопорушення.

Крім вказаних, Конституція містить ще ряд положень (ст. ст. 29, 30,41, 63), які регламентують порядок вирішення конкретних питань, пов'язаних з юридичною відповідальністю.

Юридична відповідальність як вид соціальної відповідальності характеризується: а) зовнішнім характером; б) застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв'язком з державним примусом у формах каральних і правовіднов-люючих заходів; г) визначеністю у нормах права. Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв'язок з правом і державним примусом. Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб'єктів, що скоїли правопорушення і зобов'язані зазнавати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права. Юридична відповідальність не зводиться до державного примусу, як і останній - до першої.

Державний примус - це державно-авторитарний вплив відповідних державних органів і посадових осіб на поведінку людей. Він має різні форми, які можуть бути і не пов'язані з юридичною відповідальністю за правопорушення. Наприклад примусовий медичний огляд, проведення карантинних заходів чи реквізицій.

Соціальне призначення юридичної відповідальності -охорона суспільних відносин - реалізується в її правоохоронній і виховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, у свою чергу, поділяється на право-відновлюючу та каральну, а виховна - на функції спеціальної і загальної превенцій.

Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільне небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій та їх застосування щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.

Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.

За характеристиками видів правопорушень розрізняють і види юридичної відповідальності.

Кримінальна відповідальність настає за вчинення злочинів і передбачає найбільш жорсткі заходи (втрату фізичної свободи, виправні роботи тощо). Вона передбачається Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку.

Адміністративна відповідальність накладається за адміністративні правопорушення і передбачає штрафи, втрати спеціальних прав, попередження і т. ін. Застосовується органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по