Цивільна відповідальність має місце за порушення обов'язків, що зазначені у договорах, інших умовах, а також у разі заподіяння шкоди здоров'ю чи майну особи (відшкодування майнових втрат, відміна незаконних угод, штрафи та інші заходи). Питання притягнення до цивільної відповідальності вирішується судом, арбітражем або адміністративними органами держави.

Дисциплінарна відповідальність здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ, інших організацій дисциплінарних стягнень внаслідок порушення правил внутрішнього розпорядку. Вона накладається у порядку підлеглості, згідно з нормами трудового законодавства.

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється на основі акта застосування норми права, в якому індивідуалізуються заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника.

§ 1. Поняття, сутність і принципи законності

Законність - один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямом формування правової держави.

Усі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інтересів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відповідних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотримуватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності. А для цього слід вирішити два взаємопов'язані у масштабах держави і суспільства завдання: по-перше, створити належні умови для неухильної реалізації всіх правових приписів і, по-друге, забезпечити ефективний нагляд і контроль за належною їх реалізацією. Відповідно до цього, законність розглядається у двох аспектах.

По-перше, законність як правовий режим точного і неухильного здійснення законів та інших нормативно-правових актів у всіх сферах державного і суспільного життя. У цьому аспекті законність означає явище, покликане створювати сприятливі умови для втілення приписів законів і підза-конних актів у повсякденну практику життя держави та суспільства.

По-друге, законність як існування належного та ефективного контролю за неухильним дотриманням приписів правових норм, виявлення правопорушень і притягнення винних у їх здійсненні до юридичної відповідальності.

Таким чином, сутність законності полягає в забезпеченні, насамперед, державою реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів та інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права, а також у належній реакції держави на кожне правопорушення. Тим самим у державі й суспільстві забезпечується встановлений законами та іншими нормативними актами порядок суспільних відносин.

Законність вимагає, щоб при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не було місця суб'єктивізму та сваволі, щоб велась рішуча боротьба з різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушеннями прав і законних інтересів громадян, а також з протиправною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність покликана забезпечити відповідність поведінки суб'єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність повинна пронизувати всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяльності в суспільстві.

Законність нерозривно пов'язана з демократією. Цей зв'язок характеризується передусім тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня демократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, значно впливає на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважливіша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного та суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.

На жаль, упродовж багатьох років у нашій країні законність попиралася, і долю країни, всього народу вершив не закон, а особисті амбіції окремих осіб, переважав підхід з позицій партійно-номенклатурної доцільності, а право і закон займали другорядні позиції. Результати цієї протиправної діяльності ще й нині відчуваються у нашій країні.

Динамізм законодавства при стабільності основних його принципів та інститутів, чіткість, якість, конкретність закону, відсутність у ньому «загальних місць», нічим не підкріп лених декларацій і закликів – важливий показник правової культури суспільства, вагома гарантія від волюнтаризму та свавілля. Проте сучасне законодавство не позбавлене цих недоліків. Так, багатьом чинним законам бракує чіткості, багато з них містять формулювання, що дають змогу виконавцям широко трактувати положення даних законів. Зовсім недопустимо, коли загальнодержавні ріщення коригуються на відомчому чи місцевому рівнях. Безглузді заборони і обмеження гальмують суспільне корисні ініціативи. Вони лише породжують бюрократизм і безвідповідальність, з одного боку, корупцію - з іншого.

Уся діяльність у сфері правового регулювання має бути зорієнтована на принципи законності, на їх практичну реалізацію. Принципи законності - це ті основні начала, керівні ідеї і основоположні вимоги, що розкривають її сутність, основу її змісту як обов'язкового режиму державного та суспільного життя. Основними принципами законності, що забезпечують її дієвість на практиці, є:

- верховенство закону в системі нормативно-правових актів;

- нерозривний зв'язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;

- обов'язковість вимог законності для всіх громадян, посадових осіб, державних органів і громадських організацій;

- забезпечення верховенства закону в системі правових актів;

- зв'язок законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб;

- недопустимість протиставлення законності та доцільності;

- єдність законності;

- встановлення дієвого контролю і нагляду за дотриманням законності;

- участь мас у діяльності із забезпечення законності;

- притягнення до юридичної відповідальності за правопорушення лише при наявності вини за його