В Іспанії діють Цивільний і Торговий кодекси. Регулювання трудових, екологічних, профспілкових відносин здійснюється окремими органічними законами. Публічне право представлене в Іспанії кримінальним правом, відповідно до якого діє Кримінальний кодекс у редакції 1983 р., кримінально-процесуальним правом, сконцентрованим у Законі про кримінальне судочинство 1882 р., і законодавством про владу.

Основи правової системи сучасної Італії склалися у XIX ст., коли була створена єдина Італійська держава. Істотний вплив на її формування мали кодекси наполеонівської Франції, власна законодавча база і авторитет головних постулатів римського права.

У 1856 р. в Італії були прийняті Цивільний, Торговий, Цивільно-процесуальний і Кримінально-процесуальний кодекси. Згідно з превалюючою тоді французькою моделлю системи законодавства готувалося видання і загальноіталій-ського кримінального кодексу, але через суперечності щодо запровадження смертної кари він був прийнятий лише 1889 року.

Після встановлення в Італії фашистської диктатури зазначені кодекси були замінені й доповнені. Так, натомість самостійних Цивільного та Торговельного кодексів у 1942 р. був створений єдиний Цивільний, згідно з яким врегульованим ставало і питання торгового права. Крах фашистської диктатури привів до вилучення із зазначених кодексів порівняно невеликої кількості норм, що безпосередньо відображали фашистську ідеологію.

У системі чинного законодавства Італії важливу роль відіграє Конституція 1947 р. Вона допускає поряд з виданням законів, що безпосередньо приймаються парламентом, видання актів уряду, які мають силу закону.

Сучасна правова система Великого Герцогства Люксембург в основному склалася після створення самостійної держави (1815 р.). На розвитку права й судової системи його істотно позначилися французька, бельгійська і нідерландська окупація Люксембургу. Після створення незалежного герцогства у Люксембурзі діє Цивільний кодекс Наполеона та інші кодекси. Лише з часом деякі з них були замінені національними законодавчими актами, проте й останні загалом орієнтувалися на французькі кодекси. Суспільні відносини в Люксембурзі регламентуються не тільки законодавчими актами, що приймаються парламентом, а й постанова ми, які видаються Великим герцогом в порядку делегованого законодавства.

Правова система Португалії складалася протягом багатьох століть. У XIX ст. була здійснена кодифікація головних галузей права. На сьогодні у Португалії діють Цивільний (1966 р.), Торговий (1888 р.), Торгово-процесуальний (1905 р.), Цивільно-процесуальний (1936 р.), Нотаріальний (1935 р.), Кримінальний (1982 р.) та Кримінально-процесуальний (1929 р.) кодекси.

Важливим етапом у розвитку законодавства Португалії вважають прийняття Конституції 1976 р., оскільки вона внесла демократичні зміни практично в усі галузі права, або ж безпосередньо сформулювала найважливіші норми. Відповідно до її положень, вищим законодавчим органом є Рада республіки, яка може надавати уряду в порядку делегованого законодавства право приймати декрети - закони з певного кола питань. Як свідчить досвід, саме цей шлях є найбільш дієвим щодо подальшого розвитку законодавства Португалії.

Основи правової системи ФРН були закладені після об'єднання в 1867 р. німецьких держав у Північно-німецький Союз, що згодом (1871 року) став Німецькою імперією. Зі створенням Північно-німецького Союзу були прийняті Торгове (1866 р.), Кримінальне (1871 р.) та Цивільно-процесуальне і Кримінально-процесуальне уложення, Закон про судоустрій (1877 р.), Цивільне уложення (1896 р.). Більшість із цих законодавчих актів, зазнавши деяких змін і доповнень, є чинними й нині.

У 1990 р. відбулося об'єднання Німеччини шляхом приєднання НДР до ФРН, а тому система джерел німецького права знає кілька видів внутрішніх нормативних договорів. Головне місце у системі чинного законодавства ФРН займає Конституція ФРН 1949 р. У цьому документі, що розпочинається преамбулою, якою передбачено основні права громадян, детально обґрунтовуються питання взаємовідносин федерації і 16 земель - суб'єктів федерації, а також визначається система органів державної влади. Поряд із законодавчими актами важливим джерелом права визнаються постанови, що приймаються на підставі законів федеральним урядом, федеральними міністрами та урядами земель.

На думку німецьких юристів, чинне законодавство ФРН можна систематизувати у дев'ять головних галузей: 1) державне і конституційне право; 2) управління; 3) правосуддя; 4) цивільне і кримінальне право; 5) оборона; 6) фінанси;

7) господарське право; 8) трудове право, соціальне забезпечення; 9) зв'язок, шляхи сполучення, транспорт.

Основи сучасного права Австрії були закладені у XVIII ст. в період централізації державної влади. З того часу розпочалася підготовка першого австрійського Цивільного кодексу. У 1811 р. було прийнято Загальне цивільне уложення, яке вважається одним з перших цивільних європейських кодексів. Протягом часу він зазнавав змін і доповнень, найважливішими з яких є закони про оренду, про земельну власність, про право власності. -Як головне джерело торгового права в країні використовується Німецьке торгове уложення 1897 р., що набрало чинності у 1938 р. Трудові, екологічні відносини, а також проблеми соціального забезпечення регулюються окремими нормативними актами. У країні діють Кримінальний кодекс 1974 р. і Кримінально-процесуальний кодекс 1975 р.

Створення уніфікованої правової системи Швейцарії розпочалося у 1874 році, з моменту прийняття Конституції, і внесення до її тексту поправок, якими передбачалося пере-дання до сфери регулювання органів влади Швейцарської конфедерації основних питань цивільного та кримінального права. Після того у 1912 р. було прийнято єдиний Цивільний кодекс, у 1936 р. - уніфікований Зобов'язальний кодекс, а з 1942 р. набрав чинності Кримінальний кодекс. Інші питання життєдіяльності Швейцарської держави врегульовані на рівні окремих законів чи підзаконних нормативних актів.

Глава 25 Англійська правова сім'я

§ 1. Структура і джерела англійського права

До сім'ї англійського права (сім'ї англосаксонського, або загального, права) входять, поряд з Англією, Ірландія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, а також інші колишні