забезпеченні державою блага свого народу. Якщо організм здоро-вий, то і клітини його функціонують нормально. Хвороба організ-му веде до небезпеки його клітин, і навпаки, хворі клітини знижу-ють ефективність функціонування всього організму1. Така анало-гія, як метод дослідження, має позитивний характер, оскільки закон аналогії має загальнофілософський і космічний характер.

Значною мірою проф. В. Хропанюк правильно пише про необ-хідність використання законів природи для розуміння розвитку держави і суспільства, оскільки закони соціального життя визна-чаються природними законами. Людина стає соціальною істотою будучи вже біологічно сформованим індивідом, який має волю і свідомість. Первинно вона є творцем природи, відтак членом сус-пільства, а вже потім громадянином держави. Зрозуміло, що зник-нення людини як біологічного виду водночас означатиме загибель суспільства і держави. Тому в суспільному житті необхідна гармо-нія природних і соціальних законів людського розвитку. Органічна теорія достатньо чітко вводить у поняття про суспільство і держа-ву системну ознаку. Прихильники цієї теорії вважають, що суспі-льство і його державна організація - це складна система, яка складається із взаємодіючих і взаємообумовлених елементів, коли обґрунтовуються диференціація та інтеграція суспільного і дер-жавного життя. Важливим її елементом є те, що поділ праці веде до диференціації суспільства, до поділу його на класи, що є влас-тивістю будь-якого економічного розвитку суспільства. З іншого боку, інтеграція об'єднує людей в державу, за допомогою якої во-ни можуть задовольняти і захищати свої інтереси.

5. Психологічна теорія походження держави. Основополож-ники її - проф. Петражицький Л. та ін. Суть цієї теорії полягає в тому, що людина має природні й соціальні потреби жити в органі-зованому співтоваристві, а також у почуттях необхідності колек-тивних взаємодій. Держава і суспільство є наслідок соціально-природних психологічних закономірностей розвитку людини.

З позицій психології суспільство і держава є сума психічних взаємовпливів, взаємодій усіх індивідів. «Соціальне життя в сус-пільстві пов'язане з психічними властивостями людей - думками, мисленням, бажаннями, мотивами, санкціями, а відтак і почуття-ми»,- писав Вольдвін. «Індивідуальна і колективна психологія - це не тільки засіб до з'ясування того, що відбувається в суспільствіа й єдиний шлях до з'ясування, що таке суспільство, оскільки всі суспільні явища вирішуються (виражаються) в психічних актах і поза ними немає нічого суспільного»,- зазначав Г. Ф. Шершене-вич.1 У Франції Габріел Тард спробував звести всі суспільні про-цеси до винаходів (творчості винаходів) і наслідувань. Цей напрям був сильно розвинутий у США. Так, тезис Уорда зводився до ствердження, що основний суспільний і психічний факт - це є со-ціальна творчість людини. За Бальдуйном, суспільна матерія зав-жди є психічними станами людини, коли вони переходять у свідо-мість інших.

Психологічна теорія може пояснити нам ті явища і процеси, яких не можуть пояснити інші теорії. Вона дає можливість пояс-нити суб'єктивні фактори і процеси, які впливали на походження і виникнення держави і державної влади. Тоді, коли виникла ця те-орія, психологія як суспільна наука була ще недостатньо розвине-на, не враховувала тих досягнень, які вона має нині. З позицій су-часних знань можна пояснити, що держава виникла з людських бажань, мотивів, вчинків, діяльності з організації такої влади, та-кого суспільства, яке задовольняло б більшість населення. Разом з тим, з позицій психології не можна в повному об'ємі пояснити й обґрунтувати об'єктивні фактори, економічні, політичні, моральні, релігійні, міжнародні та інші потреби, інтереси, причини, умови тощо.

б. Патрімоніальна теорія походження держави. Цю теорію було обгрунтовано в період феодалізму, економічною основою якого виступала феодальна система землеволодіння, а політичною -ієрархічна структура влади з її пірамідою: король (монарх, цар), князі, бояри, феодали, дворяни, поміщики. З позицій цієї концепції держава розглядалась як велике помістя (землеволодіння) верхов-ного її власника - короля або царя. Вона відповідала феодальному способу виробництва і відповідному типу земельної власності.

У період абсолютизму монарх, який ототожнював себе з держа-вою і якому належала вся земля, мав право наділити (віддати) у власність дворянам та іншим феодалам землю, разом із населени-ми пунктами і людьми, які проживали на ній. Земля надавалася за державну службу або за відповідні послуги монарху, або за держав-ні заслуги. Право власності на землю є першоосновою панування над територією. Ці відносини були характерними для Німеччини* Росії, Франції, Англії. У той період державні посади продавались як будь-яка власність. Військова служба не вважалася державним обов'язком, а була заснована на договірних засадах найму. Податки розглядалися не як державний обов'язок, а як ганебний знак особи стої залежності і підпорядкованості. Необхідні витрати на державні справи покривалися тільки із приватного бюджету монарха. Органи управління (міністри тощо) вийшли із приватних слуг монарха. Та-кий поступовий перехід, перетворення всіх приватних відносин у публічні, зазначає Г. Ф. Шершеневич, не дає можливості точно ви-значити момент народження держави.1

Патрімоніальна теорія намагалася вивести державну владу із права власності на землю, щоб обґрунтувати «власне право» госу-даря (монарха). Держава виникає там, де є поземельна власність; де немає держави, там не може бути поземельної власності. У дій-сності право власності виникало насильницьким способом, право володіння виникало, набувалось і охоронялось власною силою. Тому ця теорія, на думку Г. Ф. Шершеневича, з позицій історичної дійсності пересувається в теорію завоювання, або насильства.

7. Патріархальна теорія походження держави. Корені держа-ви, за цією теорією, прямують від розвитку сім'ї, від сімейного ладу до державного ладу. Починаючи від першої сім'ї (від Адама і Єви) - найпершої форми організованого спілкування, сім'я, шля-хом соціально-природного