наявністю кругової поруки, тобто відповідальності всієї спільноти чи певної групи людей за порушення, скоєні їхніми членами;
- на відміну від позитивного, для звичаєвого права не існує поняття суб'єктивного права індивіда. Тому, наприклад, інститутам сімейного, земельного, спадкоємницького права притаманний колективний (на рівні сім'ї, общини тощо) підхід у визначенні прав і обов'язків;
- розмежуванням сфери застосування офіційного та звичаєвого права.
Колонізація країн Африки мала різні правові наслідки. Кожна метрополія насильницьки нав'язувала своїм колоніям елементи власної правової системи (англійської, французької, бельгійської, португальської), проте запровадження позитивного права здійснювалося при збереженні інститутів традиційного права. Так, реорганізовані судові системи складалися з колоніальних і традиційних судів; вводилися закони, які, не відміняючи норм звичаєвого права, регулювали відносини між африканцями на підставі права колоніальних держав; підпадали під заборону варварські місцеві звичаї; проводилася уніфікація норм звичаєвого права. Тому процеси деколонізації обумовили, з одного боку, вилучення елементів законодавства, які закріплювали дискримінацію, колоніальну залежність африканських країн, а з другого -подальше обмеження дії норм звичаєвого права, їхню уніфікацію та створення єдиної національної правової системи.
§ 3. Далекосхідне право
Правові системи країн Далекого Сходу утворюють правову сім'ю, яка також має певні особливості й, насамперед, значення, що надається праву порівняно з іншими регуляторами соціального життя.
На відміну від інших правових сімей, у далекосхідних суспільствах позитивне право не визнається як соціальна цінність, добро. Навпаки, різні філософські течії Китаю (даосизм, конфуціанство, легізм) розглядають право тією чи іншою мірою як зло, а традиції, етику - як добро, як домінуючі засоби збереження суспільної злагоди та гармонії. Найбільш доцільним визнається необхідність безумовного та добровільного виконання етичних правил спілкування, виховання у членів суспільства впевненості, що свобода кожного повинна оберігатися іншими, а поведінка має відповідати природному порядку речей. При розв'язанні конфліктів головним є примирення сторін, а не визначення, хто правий, а хто винний, чи застосування примусу для покарання порушників.
Одночасно деякі форми прояву традиційного права виходили і з інших орієнтирів. Так, у Китаї та Японії норми цього права багато в чому виходили з положень традиційної для цих країн філософії (наприклад з конфуціанства в Китаї), яка обґрунтовувала повну покору правителю та його намісникам, батькам, старшим за віком.
Розвиток економіки, міжнародних зв'язків, безумовно, позначився на ставленні далекосхідних суспільств до позитивного права, проте традиції, звичаї не втрачають свого значення в регулюванні поведінки їхніх членів. Так, правова система Японії включає як сучасні нормативні акти (Конституцію, Цивільний і Торговий кодекси), створені за моде лями німецького законодавства, так і різноманітні звичаї та традиції, що вважаються джерелами права для цивільних, сімейних, торговельних та інших інститутів.
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правила поведінки загального ха-рактеру, які забезпечуються державою.
Ознаки нормативно-правового акта:
ухвалюються або санкціонується уповноваженим органами дер-жави, їх посадовими особами, іншими суб'єктами правотворчості і є їх одностороннім волевиявленням;
має зовнішню форму у вигляді відповідного письмового документа;
містить нові норми права або змінює, скасовує діючі;
приймаються у відповідності з чітко визначеною процедурою;
має властиву йому юридичну силу, яка відображає співвідношен-ня з іншими правовими актами, місце і роль - в системі законодавства і правового регулювання;
6) надає волі суб'єкта правотворчості офіційний характер.
Нормативно-правові акти можна класифікувати:
1. За суб'єктами ухвалення - на акти органів держави, народу (при-йняті в процесі референдуму), органів місцевого самоврядування, спіль-ні акти органів держави і недержавних формувань. За юридичною силою - на закони та підзаконні нормативні акти.
За сферою дії - загальні, спеціальні та локальні.
За ступенем абстрактності правових норм - на первинні та конкре-тизаційні.
За характером волевиявлення - на акти встановлення, зміни та скасування норм права.
За галузями законодавства-на цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні та ін.
За часом дії - на визначено-строкові та невизначено-строкові.