Майже в усіх відомих державах і суспільствах основну роль у творенні держави відіграли жерці, вожді племен і народів, які були найбільш грамотними, розумними і мудрими, знали закони Все-світу, закони буття або проживання в умовах Землі. У всіх народів були напівбоги, як-то: Святогор - на Русі, Зороастр - на Далекому Сході, Ватра - в аріїв, Тезей - в Афінах, верховні жерці - в Єгипті, Вавилоні (Хаммураппі), лами - в Тибеті, жерці - в Стародавньому Римі тощо.

3.1. Поняття та сутність держави

Вирішення проблеми визначення поняття держави є принциповим для теорії держави та права, оскільки саме поняття надає можливість окреслити ко-ло явищ, що входять до предмета її вивчення. Людство цікавить поняття держа-ви з часів її виникнення. Починаючи з Давньої Греції та Риму і до наших днів, філософи, науковці, юристи намагаються поставити крапку у відповіді на це складне питання.

Визначення поняття держави має не лише академічне, але й прикладне значення. Не можна керувати державою, не маючи достатніх знань про неї, лише на основі спроб та помилок, емпіричного досвіду, без глибокого та різ-нобічного розуміння її природи та сутності.

Починаючи з давніх часів, кожна історична епоха, філософська течія, наукова доктрина пропонують власне поняття держави, наголошуючи на тих чи інших аспектах даного явища. Визначення загального поняття, єдиного для всіх часів та народів, є принципово неможливим. Розмаїття поглядів на державу піддається цілком логічному обґрунтуванню. По-перше, необхідно враховувати суб’єктивний характер неоднакового сприйняття одних і тих са-мих державно-правових явищ різними людьми. По-друге, — це об’єктивні обставини: неоднаковість умов існування держав на різних етапах розвитку суспільства, особливості та специфічні риси, властиві окремим державам, складність самої держави як явища. Тобто можливість багатоваріантного ви-значення поняття держави є науковою нормою.

Додаткову складність у визначення поняття держави вносить той факт, що, використовуючи даний термін, дослідники говорять про різні предмети та явища. Так, державу можна визначати як у широкому, так і у вузькому ро-зумінні (схема З.1.).

Держава у широкому розумінні

Усе суспільство або особлива форма його прояву.

(Держава – політично організоване суспільство) | Держава у вузькому розумінні

Окремий орган або група органів, нація, територія.

(Держава – сукупність органів, які здійснюють управління суспільством)

Схема 3.1.

На думку австрійського юриста XX століття Кельзена, державу можна сприймати у юридичному, соціологічному, біологічному, нормативному ас-пектах (схема 3.2.).

Юридичний аспект | Юридична особа, що відрізняється від інших установленим в масштабі нації або країни правовим порядком

Соціологічний аспект | Соціальна реальність, що існує неналежно від правового порядку

Біологічний аспект | Живий природний організм, форма соціальної біології

Нормативний аспект | Сукупність норм, політично організоване суспільство

Схема 3.2.

Неоднаковість сприйняття та тлумачення сутності держави багато в чому пояснюється історичною епохою, в межах якої виникає та розвивається певне вчення, рівнем розвитку суспільства, суспільної свідомості. Так, протягом історичного розвитку вчені, філософи, юристи по-різному визначали термін «держава».

3.2. Основні ознаки держави

Держава — складний неоднорідний організм, що має свої специфічні оз-наки. Під ознаками держави (схема 3.4.) слід розуміти притаманні лише їй характеристики, які дають змогу зрозуміти проблематику держави та відрізнити її від додержавних та недержавних інститутів.

Схема 3.4.

Публічна влада. Наявність публічної влади— влади, відокремленої від суспільства,— найважливіша ознака держави, що відрізняє її від родового суспільства (схема 3.5.), за якого управлінські функції здійснювали всі дорослі члени роду або представники общини лише на основі самоврядування. Виділення професійних управлінців в окрему владну ланку суспільства іноді називають четвертим великим розподілом праці. Апарат держави, публічний за характером, відділений від населення країни, стоїть над ним і видає державно-правові приписи, обов’язкові для всіх представників суспільства, незалежно від того, чи брали вони участь у їх розробці та прийнятті. Незгода суб'єктів з правилами поведінки, встановленими державою, не має суттєвого значення. Дієвість цих правил забезпечується діяльністю всього апарату публічної влади, насамперед механізмами примусу, санкціонованого державою.

Таким чином, публічна влада складається з двох самостійних частин: апа-рату управління та апарату примусу. Апарат управління та апарат примусу в наукових джерелах досить часто називають самостійними ознаками держави.

Апарат управління — відокремлена від суспільства ланка, що скла-дається з особливої групи людей, які виконують владні та управлінські функції. Вони не виробляють матеріальні чи духовні блага, лише управляють суспільними справами. Посади вони отримують шляхом призначення, ви-борів, успадкування. Основними складовими цього апарату є органи держав-ної влади, органи управління, суду. Найменшою ланкою державного апарату є державний орган.

Апарат примусу— спеціалізовані загони озброєних людей, наділених повноваженнями у разі необхідності від імені держави застосовувати силу для забезпечення виконання велінь та розпоряджень держави, що містяться у приписах правових норм. Він складається з армії, поліції, служби безпеки, пенітенціарних установ (тюрми, установи позбавлення волі, установи вико-нання покарань тощо).

Порівняння ознак публічної влади та влади додержавного суспільства

Влада додержавного суспільства | Публічна влада

Мала суспільний характер, не була відділеною від суспільства. | Має публічний характер, відокремлена від суспільства.

Здійснювалася через систему органів самоврядування та безпосередньо населенням. | Здійснюється через систему державних органів.

Захищала інтереси всього суспільства. | Захищає інтереси як усього