Зміст

Вступ

Розділ Й. Теоретичні засади здійснення конституційних соціально-економічних прав та свобод людини та громадянина

Розділ ЙЙ. Соціально-економічні права та свободи людини та громадянина в Україні

2.1. Право на працю та відпочинок ………………..................................

2.2. Право на страйк ……………………………………………………..

2.3. Право на соціальний захист, та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї ……………………………………………………………………….

2.4. Право на житло ……………………………………………………….

2.5. Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування………………………………………………………………………..

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

У Ст.3 Конституції України сказано, що людина є " найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави."

Права та свободи не є вичерпними і не можуть бути скасовані. Це означає, що в майбутньому система прав і свобод може бути розширена і вдосконалена. Чинна Конституція України не лише вперше закріпила примат особи над державою, але значно розширила і збагатила зміст соціальних прав і свобод.

Згідно з Конституцією України, основні соціальні права становлять собою певні можливості людини користуватися соціальними благами у сфері матеріального виробництва, трудової діяльності, освіти, здоров'я, відпочинку, які передбачені у відповідних статтях Основного Закону. Соціальні права і свободи є одним з найбільш численних видів прав, які проголошені й закріплені Конституцією України.

Характеризуючи соціальне призначення прав і свобод, їх соціальну цінність, слід зазначити, що вони сприяють підвищенню рівня загальної і правової культури особи, вдосконаленню демократичного способу життя всьго суспільства.

Відповідно до чинної Конституції, систему соціальних прав складають: право на працю (ст.43); право на страйк (ст.44); право на відпочинок (ст. 45); право на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48); право на охорону здоров'я (ст. 49)

Найважливішою запорукою того, що проголошені права не перетворилися на порожню декларацію, є їхнє надійне гарантування. Це особливо важливо з огляду на те, що радянські конституції, декларуючи широку систему саме економічних, соціальних та культурних прав і свобод затемнювали їх зміст псевдо гарантіями.

Об’єктом дослідження є соціальні права та свободи людини та громадянина в Україні.

Предметом дослідження є система чинного конституційного законодавства розглянута з позицій гарантування і реалізації соціальних прав і свобод людини та громадянина.

Метою курсової роботи – є дослідження наукових праць та нормативно-правових актів щодо визначення соціальних прав та свобод і проведення їх класифікації.

Актуальність даної теми обумовлено тим, що питання соціальних прав і свобод людини і громадянина на сьогодні є одним з найважливіших, вирішенням даної проблеми займаються всі держави світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення соціальних прав і свобод, їх реалізація на практиці є тим важливим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства.

Розділ Й.

Теоретичні засади здійснення конституційних соціально-економічних прав та свобод людини та громадянина

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є ос-новоположною частиною чинної Конституції України. Вирі-шення проблем прав людини в ній характеризується принци-пово новими для України підходами. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані держа-вою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від на-родження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними. Правам людини мають відповідати зобов'язання держави. Саме права і свободи лю-дини та гарантії їх визначають зміст і спрямованість діяль-ності держави. Їх затвердження й забезпечення є головним обов'язком держави, вона відповідає за свою діяльність пе-ред людиною [7;ст.3].

Конституційні права і свободи — це встановлені Україн-ською державою, закріплені в її Конституції та інших за-конах певні можливості, які дають змогу кожному грома-дянинові обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними і соціально-політичними свободами та соціаль-ними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.

Одна з найважливіших рис державно-правового інститу-ту прав і свобод полягає у тому, що громадяни є вільними і рівними у своїй гідності і правах, є рівними перед законом у користуванні конституційними правами і свободами. Отже, усі соціальні верстви і групи населення у своїх правах за будь-яких обставин є рівними, і користування привілеями, що не встановлені законом та суперечать принципам соці-альної справедливості, неприпустиме.

Права і свободи людини і громадянина, закріплнні у чинній Конституції України, не є вичерпними. Це означає, що в майбутньому система прав і свобод може бути розширена та вдосконалена. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані.

Конституційні права і свободи громадян, як особливий інститут, мають властивості та риси, які виділяють їх із за-гальної системи прав і зумовлюють їх вирішальну роль у визначенні соціального та правового становища особи в су-спільстві й державі. Вони відрізняються від інших прав як за змістом, так і за формою закріплення. Ці права і свободи стають конституційними лише після того, як будуть закріп-лені в Конституції. Вони є основними тому, що за їх допомогою регулюють-ся найбільш життєво важливі відносини і зв'язки громадяни-на з державою, які безпосередньо впливають на формування його правового статусу, існують природно і в галузі вироб-ництва, розподілу й обміну вироблених благ, у сфері управ-ління суспільством і державою, у сфері особистого життя та здійснення індивідуальної свободи.

В Конституції України права і свободи громадян за-кріплюються у спеціальному розділі, який називається "Пра-ва, свободи та обов'язки людини і громадянина". Цей розділ розміщений після розділу "Загальні засади" і перед розділа-ми про органи влади, що підкреслює