1) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медич-ний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини, безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; 2) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище, санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає, достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення; 3) кваліфіковану медико-санітарну допомогу; 4) можливість об'єднання в громадські організації з ме-тою сприяння охороні здоров'я; 5) правовий захист від будь-яких незаконних форм дис-кримінації, пов'язаних із станом здоров'я, оскарження не-правомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я та відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди.

Основами законодавства України про охорону здоров'я передбачено виконання державою відповідних завдань з метою охорони здоров'я і життя громадян, зокрема: забез-печення санітарно-епідемічного благополуччя територій і населених пунктів; запобігання інфекційним захворюванням, небезпечним для населення; сприяння здоровому способу життя населення; забезпечення населення лікувально-профі-лактичною допомогою; здійснення спеціальних заходів про-філактики та лікування соціально небезпечних захворювань.

Певні заходи щодо охорони здоров'я і життя людини передбачені також законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про донорство крові та її компонентів», «Про лікарські засоби», «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психо-тропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та ін.

Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та меди-чне страхування, як випливає із ст. 64 Конституції України, може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану. Крім того, воно може бути обмежене і в інших випа-дках, встановлених Основним Законом України, наприклад, в інтересах захисту прав і свобод інших людей (скажімо, ст. 143 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вилучення у іншої людини органів або тканин з метою їх трансплантації тощо, а ст. 144 КК України - за насильницьке або вчинене шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора) [12;130,131].

Охорона здоров'я населення пов'язана також і з по-дальшим розвитком у нашій державі фізичної культури і спорту, які спрямовані на зміцнення здоров'я, громадян, досягнення ви-сокого рівня працездатності та довголіття і є складовою частиною загальної культури суспільства. Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров'я, фізич-ного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві. Державна політи-ка в цій галузі визначається Законом України від 24 грудня 1993 р. «Про фізичну культуру і спорт» із змінами та доповненнями, Державною програмою розвитку фізичної культури і спорту в Україні, затвердженою Указом Президента України від 22 червня 1994 р. Важливе місце в цій справі посідає Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 р. із змінами та доповненнями [2;255].

У контексті розгляду права на охорону здоров'я слід також торкнутися і надзвичайно болючої проблеми збереження гено-фонду Українського народу, розв'язання якої, відповідно до ст. 16 Конституції України, є обов'язком держави. Фактично мова йде про проблему продовження життя поколінь.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, в інтересах збереження генофонду Українського нараду, запобігання демографічній кризі, забезпечення здоров'я майбутніх поколінь і профілактики спадкових захво-рювань держава повинна постійно здійснювати комплекс заходів, спрямованих на усунення факторів, що шкідливо впливають на генетичний апарат людини. Забороняється медичне втручання, яке може викликати розлад генетичного апарату людини.

Особливого значення обов'язок держави щодо збере-ження генофонду Українського народу набуває у зв'язку з даними Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони здоров'я Украї-ни, відповідно до яких: кількість абортів щорічно переви-щує кількість народжень; залишаються високими показники смертності немовлят і материнської смертності, а також кількість жінок репродуктивного віку, які за станом здо-ров'я не можуть народити дитину; щорічно зменшуються, показник народжуваності, кількість дітей, а також середня тривалість життя жінок і чоловіків [12;132].

Висновок

З огляду на проведене дослідження проблеми соціальних прав та свобод людини та громадянина шляхом аналізу нормативно-правових актів і наукових праць, можна зробити наступні висновки.

Реалізація соціальних функцій державою, іншими суб'єктами соціальної діяльності має містити в собі правові й економічні механізми:

а) Правові механізми повинні бути реалізовані шляхом розробки й прийняття Соціального кодексу України або здійснення іншої форми законодавчого узагальнення тисяч нормативних актів у цій сфері, передбачивши при цьому забезпечення їх відповідності до Сімейного та Цивільного кодексів.

б) Економічні механізми повинні стимулювати розвиток економіки країни, її соціальну спрямованість, зростання доходів населення, насамперед заробітної плати. Нам необхідно кардинальне реформування системи оплати праці, відновлення стимулюючої функції заробітної плати, визначення ціни робочої чинності, підвищення питомої ваги фонду оплати праці в собівартості продукції, у валовому внутрішньому продукті й грошових доходах населення.

Також слід виділити певні рекомендації для поліпшеного та ефективного регулювання соціальних прав та свобод людини і громадянина:

1. Адаптація українського законодавства до вимог Європейського Союзу, і , що важливіше, забезпечення розмірів виплат на рівні європейських стандартів.

2. Ратифікація Європейської соціальної хартії як елементу гарантування економічних і соціальних прав в Україні, що дозволить підняти на вищий рівень захист цих прав.

3. Створення сучасної системи соціального забезпечення і соціального страхування, оскільки стабільне зростання життєвого рівня і досягнення соціальної гармонії можливе лише в разі здійснення системних змін.

4. Призначення більшості видів допомоги потрібно прив’язати до рівня доходів родини. Сам механізм отримання соціальної допомоги також має бути впорядкований. Перший крок на цьому шляху – запровадження єдиної заяви для отри-мання всіх видів допомоги. Найважливіше – узагальнити й