У межах, встановлених законодавством, адвокат повинен ви-являти активність у збиранні та поданні доказів у справі [11; ст.55] і ні в якому разі не повинен умисно перешкоджати закон-ному здійсненню процесу дізнання, досудового слідства, адмініс-тративного провадження [11; ст.60] забороняється викорис-товувати засоби і методи, що свідомо порушують права та законні інтереси інших осіб [11; ст.63].

Обов'язок адвоката застосовувати передбачені законом засоби захисту вимагає, щоб адвокат, подаючи докази, обов'язково пере-віряв їх достовірність; йому заборонено подавати завідомо неправ-диві докази, брати участь у їх формуванні, пред'являти позовні вимоги, клопотання, інші процесуальні документи, що свідомо для нього не грунтуються на чинному законодавстві [11; ст.53].

Діяльність адвоката не може бути спрямована проти інтересів клієнта, він не може використовувати своє професійне становище у своїх особистих інтересах або в інтересах інших осіб, йти на компроміси, спрямовані не на користь клієнта, зобов'язаний уни-кати позапроцесуального спілкування по суті справи з іншими учасниками процесу, схиляти клієнта до укладення угоди шляхом обману, погроз, засобів, що суперечать чинному законодавству.

1.3. Участь адвоката у кримінальній справі

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є одним з основних конституційних прав, передбачених кримінальним процесом України. В основному законі закріплено, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на захист [6; ч.2 ст.63], а також, що забезпечення обвинуваченому права на за-хист є основним принципом судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 129). Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура (ч. 2 ст. 59). У Конституції також закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину i не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку i встановлено обвинувальним вироком суду. Конституційні принципи забезпечення права на захист i презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування i судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних oci6.

Гарантування підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист полягає в тому, що закон:

Наділяє його як учасника процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри та обвинувачення у вчиненні злочину, обстоювати свої законні інтереси;

Надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь у процесі захисника обов'язковою;

.покладає на слідчі органи, прокурора й суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому його права [12; ст. 53, 142, 194] i забезпечити можливість здійснення цих прав i захисту від підозри й обвинувачення, а також охорону його особистих та майнових прав. [18; с. 50]

Обвинуваченому повинна бути надана реальна можливість захищатися встановленими законом засобами i способами від пред'явленого йому обвинувачення, забезпечена охорона йо-го особистих i майнових прав. Це право обвинуваченого не можна зводити до протиставлення обвинуваченню. Під пра-вом обвинуваченого на захист варто розуміти весь комплекс, усю систему його прав, спрямованих на здійснення законних інтересів як особисто, так i за допомогою захисника. [18; с. 299]

До забезпечення обвинуваченому права на захист входять не лише здійснення ним своїх прав i допомога захисника, а й правозабезпечувальна, функцюнальна діяльність інших учасників процесу, зокрема слідчого, прокурора, судді, суду, які за службовими обов'язками повині бути зацікавлені у пра-вильному вирішенні кримінальної справи. Лютер i Ф. Вольф зазначають, що однією з найважливіших правових гарантій здійснення права обвинуваченого на за-хист є встановлений законом обов'язок органів, що ведуть судочинство, всебічно і об'єктивно досліджувати справу, забез-печити обвинуваченому реалізацію його права на захист.

Забезпечення обвинуваченому права на захист включає вид і міру можливої поведінки не лише слідчого, прокурора та суду, а й обвинуваченого, його захисника i законного представника. Тому надані захисникові права не можна виводити за межі змісту всього комплексу прав обвинувачено-го на захист. Сама по co6i участь захисника у справі без реалізації ним своїх прав мало що дала б для захисту інтересів обвинуваченого, зміцнення законодавства. Від захисника вимагається вчинення активних дій. Реалізація прав обви-нуваченого відбувається поряд із процесуальною діяльністю захисника. Таку реалізацію прав обвинуваченого, так само як i захисника, на досудовому слідстві насамперед зобов'язані забезпечити слідчий i прокурор.

У свою чергу, захисник допомагає слідчому прокурору, судді, суду забез-печити права учасників процесу, зміцнювати законність під час провадження досудового розслідування. [16; с. 299-300]

Законність на досудовому слідстві забезпечується не тільки безпосередньо державними органами, що ведуть кримінальний процес виконують завдання кримінального судочинства, а й шляхом створення ними можливостей для вcix oci6, залучених до сфери досудового розслідування здійснювати свої права, вести активну процесуальну діяльність, що нерідко потребує поліпшення.[16; с. 296]

Успішна діяльність суду, органів досудового слідства та прокуратури, спрямована на виконання завдань кримінального судочинства, зміцнення законності i правопоряд-ку, неможлива насамперед без участі захисників.

В юридичній літературі трапляється декілька варіантів визначення поняття "захисник":

Захисник — це особа, уповноважена в передбаченому законом порядку здійснювати захист прав i законних інтересів підозрюваного, (обвинуваченого підсудного, засудженого, виправданого). [17; с. 27]

Захисник — це особа, уповноважена в передбаченому законом порядку здійснювати захист прав i законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого i виправданого i надавати іншу необхідну юридичну допомогу.

Захисник — це учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, i у зв'язку з цим він зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби i способи для встановлення обставин, які виправдовують підзахисного або пом'якшують його відповідальність. [22; с.190]. На мою думку найбільш доцільним