У кримінально-процесуальному законодавсті визначення поняття "захисник" з'явилося лише 21 червня 2001 р., коли до Кримінально-процесуального кодексу України було внесено відповідні зміни. Згідно з частиною 1 статті 44 КПК України захисником є особа, яка у порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав i законних iнтересівпідозрюваного, обнинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм іншу необхідну юридичну допомогу під час провадження у кримінальній справі.

1.4. Особливості участі адвоката у цивільному судочинстві

Новий Цивільний процесуальний кодекс України був прийнятий 18 березня 2004 р. і з того часу вже зазнав пев-них змін, а чинності набрав з 1 вересня 2005 р. разом із Ко-дексом адміністративного судочинства України.

Законодавством України на адвоката в цивільному про-цесі покладено подвійні функції. Так, згідно зі статтею 6 Закону України "Про адвокатуру" та главою 4 ЦПК Украї-ни адвокати в цивільному процесі виконують одночасно функції правозахисту та представництва і є суб'єктами, які здійснюють представництво сторін та третіх осіб у суді (ч.1 ст. 40 ЦПК України) і мають статус осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 26 ЦПК України).

Таким чином, участь адвоката в цивільному процесі по-лягає у здійсненні ним представництва та захисту суб'єк-тивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (громадян і юридич-них осіб) та у сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді обставин справи, прав та обов'язків сторін.

Під час здійснення професійної діяльності адвокату на-дається право представляти та захищати права й інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх судових органах і на всіх стадіях цивільного судочинства.

Для ве-дення справи в суді адвокат повинен мати повноваження, підтверджені ордером.

Відповідно до статті 44 ЦПК України адвокат як пред-ставник у цивільному процесі має право вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень пред-ставника на вчинення певної процесуальної дії мають бути обумовлені у виданій йому довіреності. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються статтями 248—250 Цивільного кодексу України. Про при-пинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути поінформовано суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробле-ної у судовому засіданні. У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути в цій самій справі представником іншої сторони.

Відповідно до статті 42 ЦПК України повноваження представників сторін мають бути посвідчені такими доку-ментами:

довіреністю фізичної особи;

довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена но-таріально або посадовою особою організації, в якій довіри-тель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонар-ному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підпи-сом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адво-катським об'єднанням, або договором.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

Фізична особа може надати повноваження представни-кові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.

Цивільний процес є змаганням між позивачем і відпові-дачем у суді з приводу матеріально-правового спору, а цивільно-процесуальне право — це правила цього змагання. Його результат залежить від чотирьох основних факторів:

суті матеріально-правового спору;

процесуального становища сторони;

особистих рис учасників процесу;

майстерності ведення процесу.

Судовий процес у цивільній справі має свою стратегію і тактику. В.М. Кравчук уважає, що всі стратегії можна поділити на два види: правильні і хибні. Правильна стра-тегія — вирішити спір у суді для захисту порушених чи оспо-рюваних суб'єктивних прав. Хибна стратегія — це вико-ристання права на звернення до суду з метою, що не пов'язана із захистом порушених прав. У таких випадках позивач має такі цілі:

помститись відповідачеві;

щось комусь доказати (так звані "справи принципу");

відволікти увагу та ресурси відповідача від інших проблем;

створити інформаційний привід;

затягнути вирішення іншої справи;

відреагувати на порушення закону та ін.

Встановити справжню мету позивача є першочерговим завданням відповідача. Спільною процесуальною метою сторін є вирішення справи на свою користь. Позивач праг-не, щоб суд задовольнив його вимоги до відповідача у пов-ному обсязі, а відповідач — щоб суд відмовив у позові. Якщо справу виграти складно, відповідачі обирають іншу стратегію — не програти, різновидами якої є:

–укладення мирової угоди;

переконання позивача відмовитися від позову;

унеможливлення виконання рішення суду на користь

позивача. [14; с.251-252]

Обрана стратегія втілюється у процесуальній діяльності зацікавлених осіб. Це вже цивільно-процесуальна такти-ка, яку В.М. Кравчук визначає як систему прийомів і за-собів діяльності зацікавленої особи, використання яких за-безпечує найбільш ефективне втілення обраної стратегії під час розгляду цивільної справи в суді.

РОЗДІЛ 2. ГАРАНТІЇ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Адвокатська таємниця

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь i гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових oci6 i технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. 3 цих питань вони також не можуть допитуватись як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення не