В сучасній юри-дичній практиці це питання взагалі вирі-шується суддею одноособово і без обговорення із сторонами. Біль-ше того, в ст. 177 ЦПК розділяється "з'ясування обставин справи та дослідження доказів", але, вважаємо ці поняття настільки взаємопов'язані, що поділити їх настільки ж важко, як обмежити розповідь свідка лише певними межами або огляд певного документу лише певною фразою. Якщо спробувати встановлювати лише певні обставини справи і розкладати розгляд справи по суті на певні етапи встановлення однієї і, лише потім, наступної обставини, то буде потрібно одних і тих самих свідків допитувати двічі або, навіть, тричі. Саме тому, вважаємо, хоча законодавцем виділено "порядок з'ясування обставин справи", але це положення має лише декларативний характер, оскільки це передбачається здійснювати шляхом дослідження наданих сторо-нами доказів і відмежовувати стадії судового слідства за харак-тером засобів доказування, а не за іншими принципами. Так, в ст.ст. 180 -183 ЦПК, конкретизується дослідження показань свідків, ст. 185 ЦПК присвячена дослідженню письмових доказів та інші.

Таким чином, послідовне викладення норм, що присвячені дос-лідженню

певних засобів доказування, визначає й порядок їх до-слідження.

Т.В. Цюра пропонує розглянути можливість змінити такий порядок і досліджувати докази та обставини спра-ви в іншій послідовності:

Перший варіант – випадки, коли є проце-суальна можливість розкласти судовий розгляд на встановлення спочатку прав певних осіб - позивачів, відповідачів, коли заяв-лений зустрічний позов, або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору. В цій ситуації пропонується на першій стадії сконцентрувати дослідження доказів на доказуванні відповідни-ми особами тих обставин, з якими вони пов'язують випадки пра-вопорушення або оспорювання прав. Можливість переходу до дру-гої стадії буде пов'язана лише з випадками:

- встановлення відповідних прав позивача або інших осіб, що заявили відповідні позовні вимоги;

- визнанням цих прав відповідачами за заявленими вимогами;

- вичерпним аналізом всіх пред'явлених доказів.

Друга ж стадія складатиметься з аналізу доказів, що пред'яв-лятимуться на обґрунтування винної поведінки відповідача або стосовно виникнення обов'язків відповідача з деліктів.

Третя стадія має бути присвячена встановленню розмірів зав-даної шкоди і обов'язків відповідача з її відшкодування.

Запропонована система дослідження обставин справи може бу-ти застосована й для справ окремого провадження, але для цього виду провадження вона складається лише з першої стадії.

Процесуально перехід від однієї стадії до іншої може відбува-тись на підставі відповідних ухвал:

1) про встановлення факту порушення прав позивача або заяв-ника;

2) про встановлення факту порушення прав відповідачем або обов'язків останнього з деліктів, встановлених законодав-ством;

3) остання стадія має закінчуватись постановленням рішення, в якому має бути узагальнено все розглянуте і зроблено оста-точний висновок суду.

Другий варіант, хоча й випливає із принципу змагальності, але надає певні переваги відповідачу, а тому може запроваджу-ватись в справах, коли відповідач обрав пасивну форму поведін-ки. Тобто відповідач просить розглянути справу без його участі і не надає жодного доказу, в тому числі, коли по справі буде вино-ситись заочне рішення, а тому суд буде дослі-джувати докази, надані лише однією стороною і розкладання роз-гляду справи по суті може вважатись недоцільним.

Третій варіант, пропонується автором виходячи суто з прин-ципу змагальності і передбачає варіант подання доказів послідов-но по одному доказу від кожної сторони. При запровадженні цього варіанту може враховуватись загальний порядок дослідження доказів: спочатку сторони пропонують по одному допитати свід-ків до тих пір доки вони не будуть вичерпні, потім досліджу-ватимуться письмові та інші докази [42, с. 52].

Зроблена пропозиція може застосовуватись при про-цедурі розгляду справ по суті, але стере-отип в дослідженні доказів, що склався протягом багатьох десяти-літь, заважає багатьом суддям змінювати прийнятий порядок дослідження доказів, а тому в більшості випадків судді отримують інформацію хаотично, що впливає на послідовність і об'єктивність постановленого рішення. Особливо це положення стосується перегляду рішень апеляційною і касаційною інстан-ціями, на розгляд яких надаються великі за обсягом матеріали справи і спочатку виступає особа, яка оскаржує рішення суду, а потім інші заінтересовані особи. Тому, коли в рішенні суду зроблена не зовсім явна помилка, рішення в основному залишається не зміненим і не скасованим через те, що останнє враження на суди апеляційної та касаційної інстанції справляє відповідач.

2.2. Особливості участі сторін у процесі доказування

Сторони в позовному провадженні є суб'єктами спірних мате-ріальних правовідносин, які мають різну юридичну заінтересо-ваність у результатах розгляду справи. Юридичний інтерес сторін може бути як матеріально-правовим, так і процесуальним. Мате-ріально-правовий інтерес позивача виражається в одержанні бла-га, яке принесе йому рішення суду про задоволення позову. Цим зумовлюється також процесуальний інтерес позивача, який спо-нукає його до процесуальних дій, спрямованих на досягнення про-цесуальної мети - винесення судом рішення про задоволення по-зову. Матеріально-правовий інтерес відповідача проявляється у встановленні судовим рішенням або ухвалою відсутності в нього будь-яких правових обов'язків перед позивачем, а процесуальний - у діяльності спрямованій на доведення заперечень проти позову або у створенні можливих перешкод для винесення судом рішення про задоволення позову і покладення на нього відповідних обо-в'язків. Останнє положення легко довести тим, що відповідачі в позовному провадженні намагаються затягувати розгляд справи, не з'являються до суду, користуються різними процесуальними можливостями для затримання розгляду справи та