Отже, фіксування процесу доказування здійснюється шляхом: фіксування процесу технічними засобами, ведення журналу судового засідання, складання протоколу про окремі процесуальні дії.

ВИСНОВКИ

Основним завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і втрішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави. Виконання цих завдань залежить від ефективності процесуальної діяльності, спрямованої на встановлення обєктивної істини у цивільній справі, тобто від процесу доказування.

Перший розділ дипломної роботи присвячений основним принципам та засобам доказування, а також стадіям процесу доказування у цивільному процесі.

Основними конституційними принципами процесу доказування є:

1) принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) принцип законності;

3) принцип гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) принцип змагальності сторін;

5) принцип належності доказів;

6) принцип допустимості доказів.

Так, до принципів, закріплених законодавством про судочинство, які відносяться до процесу доказування належать наступні:

1) принцип диспозитивності;

2) принцип раціональна процесуальна форма;

3) принцип безпосередність судового розгляду;

4) принцип усність судового розгляду;

5) принцип процесуальна рівноправність сторін;

6) принцип оперативності.

Потрібно зазначити, в ЦПК України на відміну від інших сучасних нормативних актів, відсутня норма, яка б передбачала перелік принципів цивільного судочинства і, зокрема, процесу доказування.

На нашу думку, доцільно було б внести доповнення до Цивільного процесуального кодексу України, які полягали б в переліку принципів цивільного судочинства і, зокрема, процесу доказування.

Щодо засобів доказування, то ч.2 ст. 57 ЦПК України не дає поняття, але вказує на засоби доказування, тобто ті джерела, з яких суд одержує фактичні дані, докази.

На нашу думку, під засобами доказування слід розуміти визначену цивільним процесуальним законодавством форму відомостей про обставини, що мають значення для вирішення цивільної справи.

Потрібно зазначити, що вищезазначена норма ЦПК України містить вичерпний перелік засобів доказування, а саме: пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновок експерта.

Процес доказування відбувається в межах передбаченої процесуальної форми і структурно складається з декількох стадій, які взаємопов’язані й взаємообумовлені. Ступінь доказування складається з сукупності об’єднаних спільністю мети процесуальних дій, що їх виконують суб’єкти доказування.

Отже, стадіями процесу доказування є:

1) визначення предмету доказування;

2) визначення засобів доказування;

3) збір та подання доказів;

4) дослідження доказів;

5) оцінка доказів.

Згідно із ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Правильне встановлення предмета доказування сприяє визначеності подальшого процесу доказування щодо виявлення, збору, дослідження та оцінки доказів, встановлення дійсних обставин справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Другою стадією процесу доказування є визначення засобів доказування, на якій необхідно з урахуванням належності та допустимості визначити, які саме докази можуть підтвердити предмет доказування.

Третя стадія збирання та подання доказів. Збирання доказів – це

процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо залучення доказів.

Так, збирають і подають докази в суд заінтересовані особи. Потрібно зазначити, що законом врегульований лише порядок подання доказів особами, які беруть участь у справі, і збирання їх судом за власною ініціативою. Порядок виявлення і збирання доказів заінтересованими особами законом не врегульований і має поза процесуальний характер.

Четвертою стадією доказування є дослідження доказів, тобто безпосереднє сприйняття і вивчення складом суду в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності й безпосередності.

Дослідження доказів завершується їх оцінкою (п’ята стадія).

Оцінка доказів – це розумова діяльність суб’єктів доказування, що ґрунтується на законах логіки і процесуального права. За законами логіки суб’єкти доказування аналізують докази – кожний окремо, у сукупності, взаємозв’язку, єдності та суперечності.

Другий розділ присвячений суб’єктам оцінки доказів в цивільному процесі України.

Суб’єктами оцінки доказів є не тільки суд, а й усі суб’єкти доказової діяльності – особи, які беруть участь у справі.

Третій розділ присвячений фіксуванню процесу доказування. Ч.1 ст. 197 ЦПК встанов-лює, що судом здійснюється повне фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Оскільки, під час судового розгляду здійснюється процес доказування, то відповідно проводиться як фіксування судового розгляду, так і фіксування доказового процесу.

Отже, фіксування доказового процесу здійснюється шляхом: фіксування судового засідання технічними засобами, ведення журналу судового засідання,