Конституції України при здійсненні правосуддя»), у випадку, коли під час судового засідання суддя не попередить про те, що ці особи мають право відмовитися від дачі показань, то слід визнати, що такі показання зазначених осіб одержані з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування. У разі ж, коли члени сім’ї чи близькі родичі сторін у справі погодилися давати показання, вони можуть нести відповідальність за завідомо неправдиві показання [9].
Притягнення свідка до участі в процесі можливе за ініціативою сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, і суду. Існують випадки, коли свідки не можуть надати інформацію про певні факти, оскільки, наприклад, законом передбачена таємниця банківських вкладів, здійснення слідчих і нотаріальних дій, лікарська таємниця тощо. За необхідності одержання певних даних, що перебувають під охороною закону, вони можуть бути
витребувані від певних органів за ухвалою суду [26, с.188-119].
Перед допитом свідка слід встановити його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а лише потім під розписку попередити його про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань і за відмову давати показання. Свідок перед допитом приводиться до присяги, текст якої він підписує. Присяга та розписка приводиться до матеріалів справи.
Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі. Свідок дає показання у формі вільної розповіді. Далі йому задає запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суд має право з’ясовувати суть відповіді на запитання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити запитання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі [2].
Згідно із ст. 181 ЦПК свідкові під час допиту дозволяється користуватися записа-ми, але лише в тому випадку, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберігати в пам'яті. Ці записи подаються суду та особам, які беруть участь у справі, та можуть бути приєднані до справи ухвалою суду.
Допит малолітніх та неповнолітніх свідків має істотні особ-ливості, що визначаються їх віком, розумовим розвитком та психологічним станом, що зумовлений ходом судового засі-дання. Допит малолітніх і неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі. Ці особи мають можливість з дозволу суду ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосов-но особи свідка. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок дати правдиві показан-ня, не попереджує про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового за-сідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша осо-ба, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про пока-зання цього свідка і надає можливість поставити йому питан-ня. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після за-кінчення його допиту, видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання (ст. 182 ЦПК).
Потрібно зазначити, що крім обов'язку дати показання, свідок наділений певними процесуальними правами. Він може давати показання рідною мовою, користуватися послугами перекладача (ст. 7 ЦПК), за ним зберігається його середній заробіток за місцем роботи. Свідкам, які не є робітниками або службовцями, за відрив їх від роботи чи звичайних занять виплачується винагорода у встановленому розмірі, а також оплачується вартість переїзду, добові та витрати з найму житла (ст. 86 ЦПК).
Відповідно до ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять, відомості про обставини, які мають значення для справи.
У Кодексі Російської Федерації більш детально розписано, що письмовими доказами є відомості про обставини, які мають значення для розгляду і вирішення справи (акти, договори, довідки, листування службового або особистого характеру), виконані у формі цифрового або графічного запису, в тому числі одержані за допомогою факсимільного, електронного або іншого зв’язку або іншим способом, який дозволяє встановити достовірність документа [29, с. 243].
До письмових доказів відносять також вироки та рішення суду. Інші
судові постанови, протоколи вчинення процесуальних дій, протоколи
судових засідань, додатки до протоколів (схеми, карти, плани, креслення).
У теорії цивільного процесуального права ознаками письмових доказів
називають такі їх особливості:
1) відомості про фактичні дані у письмових доказах знаходять своє відображення на матеріальних предметах, що придатні для письма;
2) фактичні дані відображаються у письмових доказах у формі певних знаків, що є доступними для сприйняття та розуміння людиною [30, с. 177].
Письмові документи, як правило, подаються в оригіналі. Якщо матеріали позовної заяви направляються до суду листом, то з метою зменшення ризику втрати оригінал документа надсилають належно засвідчені копії документів. Відповідно до ст. 5 Закону України « Про адвокатуру» адвокати мають право посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть [5].
Якщо до суду подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу [31, с.123-124].
Письмові докази подаються до суду особами, що беруть