Під спеціальними знаннями, необхідними для призначення експертизи в цивільному процесі, розуміють такі, що перебувають за межами правових знань, загальновідомих уявлень, які випливають із досвіду людей, тобто

якими володіє вузьке коло фахівців.

Необхідність проведення експертизи визначається з огляду на

матеріали конкретної справи, однак для певних випадків законом встановлено обов’язок суду призначити експертизу. Наприклад, відповідно до ст.145 ЦПК експертиза повинна бути призначена, якщо заявлено відповідне клопотання обома сторонами спору, або хоча б однією у разі встановлення характеру та ступеня ушкодження здоров’я, психічного стану особи, віку особи, якщо про це немає відповідних документів і одержати їх неможливо [26, с. 124-125].

В якості експерта може залучатися особа, яка відповідає вимогам встановленим Законом України « Про судову експертизу», а саме має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності, а також і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів [6].

Згідно ст. 55 ЦПК експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про езультати експертизи.

Згідно з ч.10 ст. 53 ЦПК експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;

5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України "Про судову експертизу";

7) експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

Експертиза може бути призначена за заявою осіб, які беруть участь у справі на стадіях підготовки справи до судового розгляду або під час її судового розгляду.

Згідно із ч.1 ст.144 ЦПК експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім’я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об’єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв’язку з характером досліджень або якщо об’єкт досліджень неможливо доставити до суду.

Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку, яке заноситься до журналу судового засідання.

У висновку експерта має бути зазначено:

- коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) проводилася експертиза;

- на якій підставі була проведена експертиза;

- хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові;

- які матеріали використав експерт;

- докладний опис проведених досліджень;

- висновки, зроблені в результаті дослідження;

- обгрунтовані відповіді на поставлені судом запитання.

У висновку також обов’язково зазначається попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Письмовий висновок експерта оголошується в судовому засіданні [2].

Потрібно зазначити, що у ст. 66 ЦПК не знайшло відображення положення про те, якщо експерт під час дослідження може встановити обставини, які мають значення для справи, хоча суд йому не поставив з приводу цих обставин запитання, він має право включити ці обставини до висновку (ч.5 ст.147 ЦПК). У цьому контексті доцільно доповнити норму щодо самого поняття «висновок експерта про те, що у висновку мають також міститися міркування експерта щодо встановлення ним під час проведення досліджень обставин, які мають значення для справи, але з приводу яких не були поставлені запитання судом» [35, с.291].

Отже, під засобами доказування слід розуміти визначену цивільним процесуальним законодавством форму відомостей про обставини, що мають значення для вирішення цивільної справи.

Потрібно зазначити, що засобами доказування є пояснення сторін і третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновок експерта і цей перелік є вичерпним.

1.3. Стадії процесу доказування у цивільному