іншою стороною державного контракту переважно є учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого в результаті оцінки визнана найкращою та акцептована;

для учасників державної закупівлі створюється особливий правовий режим, особливостями якого є оптимальне поєднання спеціальних гарантій для кожної із сторін;

відповідальність сторін у більшості випадків визначена імперативно і носить яскраво виражений штрафний характер.

5. Якщо покласти в основу класифікації правовий результат, створення якого домагаються учасники відносин, можна виділити такі договірні форми державного контракту: договори на поставку продукції за державним замовленням (купівля-продаж, поставка, контрактація тощо); договори про виконання робіт за державним замовленням (підряд, будівельний підряд, підряд на виконання проектних та пошукових робіт тощо); договори про надання послуг за державним замовленням (транспортні договори, зберігання, страхування тощо).

6. Державний контракт ? це договір, укладений на основі державного замовлення державним замовником із суб'єктом господарювання ? виконавцем державного замовлення, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується передати товари (виконати роботи, надати послуги) другій стороні (державному замовнику), а державний замовник зобов’язується забезпечити оплату поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).

7. За договором поставки товарів для державних потреб одна сторона – постачальник (виконавець державного замовлення) зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець (державний замовник) зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму».

8. На сучасному етапі необхідним є прийняття єдиного нормативно-правового акту, який би визначав, перш за все, що є предметом державного контракту на поставку товарів для державних потреб, містив чітке визначення поняття „договору поставки товарів для державних потреб”, визначав його істотні умови, порядок укладення та умови відповідальності за неналежне виконання договору. Окрім цього, доцільною є наявність в ЦК України серед загальних положень про договори норми про державні контракти. Така норма буде служити основою для спеціальних норм про державні потреби чи основою для укладення державного контракту, коли спеціальні норми відсутні.

11. Однією із індивідуалізуючи ознак договору поставки товарів для державних потреб є спеціальний суб’єктний склад. Одна із його сторін завжди є орган державної влади чи місцевого самоврядування наділений відповідними повноваженнями, який іменується замовником. Іншим контрагентом по договору є постачальник в ролі якого є не будь-який учасник державного контракту, а саме: суб’єкти господарської діяльності (резиденти або нерезиденти) усіх форм власності.

12. Невиконання чи неналежне виконання державного підрядного контракту характеризується можливістю застосування сторонами оперативних санкцій. У роботі здійснено класифікацію мір оперативного впливу виходячи із аналізу норм чинного законодавства на поставку товарів для державних потреб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України // ВВР. – 1996. - №30. – Ст. 141.

Закон УРСР від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність Української РСР» // ВВР УРСР. – 1990. - №48. – Ст. 632.

Закон України від 22 грудня 1995 р. «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» // ВВР. – 1996. - №3. – Ст.9.

Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» // ВВР України. – 1991. – №29. – Ст.377.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // ВВР України. – 2003. - №40-44. – Ст.356.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // ВВР. – 2003. – №18, 19-20, 21-22. – Ст.144.

Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (втратив чинність) // ВВР. – 2000. - №20. – Ст. 148.

Закон СРСР від 30 червня 1987 р. «Про державне підприємство (об’єднання)» // ВВР СРСР. – 1987. – №26. – Ст. 385.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року // ВВР. – 1993. – №50. – Ст. 472.

Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // ВВР. – 1991. – №47. – Ст. 646.

Закон України „Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів” від 6 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. – №27. – Ст. 212.

Закон України „Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р. // ВВР. – 1992. – №52. – Ст. 683.

Закон України „Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р. // ВВР. – 1999. – №31. – Ст. 246.

Закон України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14 жовтня 1994 р. // ВВР. – 1994. – № 46. – Ст. 411.

Закон України „Про планування та забудову територій” від 20 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. – № 31. – Ст. 250.

Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року // ВВР. – 2001. – № 37 – 38. – Ст. 189.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // ВВР. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року // ВВР. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

Положення про державні підряди і поставки від 11 травня 1927 р. // СЗ СРСР. – 1927. ? №28. – Ст. 292.

Постанова Верховної Ради Української РСР від 15 жовтня 1990 р. „Про запровадження на території України єдиного державного замовлення на виробництво продукції, виконання робіт (послуг)” // ВВР. – 1990. – №44. – Ст.596.

Концепція державного замовлення, затверджена Постановою КМУ №400 від 21 липня 1992 р. // Урядовий Кур’єр. – 1992. –