Якщо покласти в основу класифікації правовий результат, створення якого домагаються учасники відносин, можна виділити такі договірні форми державного контракту:

договори на поставку продукції за державним замовленням (купівля-продаж, поставка, контрактація тощо);

договори про виконання робіт за державним замовленням (підряд, будівельний підряд, підряд на виконання проектних та пошукових робіт тощо);

договори про надання послуг за державним замовленням (транспортні договори, зберігання, страхування тощо).

Отже, державний контракт ? це договір, укладений на основі державного замовлення державним замовником із суб'єктом господарювання ? виконавцем державного замовлення, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується передати товари (виконати роботи, надати послуги) другій стороні (державному замовнику), а державний замовник зобов’язується забезпечити оплату поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).

Хоча державні контракти (договори) на поставку товарів, виконання робіт чи надання послуг і відносяться до різних типів і видів господарсько-правових договорів, їх об’єднують наступні особливості:

1. Однією із сторін державного контракту є уповноважені державою органи державної влади чи органи місцевого самоврядування (державні замовники). Компетенція державного замовника встановлюється нормами публічно–правового характеру. Держава як суб’єкт господарського права, хоч і характеризується рядом особливостей у своєму правовому положенні, але бере участь у договірних відносинах не на рівних умовах з іншими учасниками цих відносин. Отже, сторони державного контракту не є юридично рівними.

2. Метою організації та проведення таких договірних відносин є задоволення потреб держави.

3. Джерело фінансування – це кошти Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, фондів соціального страхування, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси.

4. Укладенню державного контракту здебільшого передує конкурсний відбір виконавців державного замовлення, який здійснюється шляхом оцінки тендерних пропозицій, поданих учасниками процедури закупівлі, та відбору найкращої з них.

5. Іншою стороною державного контракту – виконавцем, переважно є учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого в результаті оцінки визнана найкращою та акцептована.

6. Для учасників державної закупівлі створюється особливий правовий режим. Особливостями цього режиму є оптимальне поєднання спеціальних гарантій для кожної із сторін, можливим є застосування пільг і стимулів з метою економічного стимулювання контрагентів, які підлягають затвердженню на державному рівні (органами державної влади та органами місцевого самоврядування).

Вищенаведені особливості відносяться також і до договорів на виконання поставки товарів для державних потреб. Необхідно, окрім наведеного, додати, що метою запровадження норм, що регулюють договір поставки товарів для державних потреб, є встановлення процедури, за якою можна контролювати законність розподілу значних грошових коштів та матеріальних ресурсів держави. Історично склалось, що відносини за державним контрактом на виконання договору поставки товарів для державних потреб регулюються кодифікованим юридичним джерелом тільки у загальній частині. Спеціальні норми і правила видаються і застосовуються тільки на основі додаткових нормативних актів. Число таких актів надзвичайно велике, що обумовлює труднощі у їх сприйнятті і розумінні. На жаль, ступінь розробленості нормативної бази по здійсненню поставок товарів для державних потреб залишається низькою. Багато юридичних моментів в цій галузі потребує, з одного боку, більш детального нормативного регулювання, з іншого – більш глибокого і різностороннього.

Як справедливо зазначає В.М. Годунов, забезпечення потреб держави у товарах, роботах, послугах – це процес, який проявляється у діяльності (діях) відповідних державних органів та суб’єктів господарювання. Цей процес складається із ряду етапів, серед яких можна виділити: формування замовлень на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб; розміщення замовлень і укладення державних контрактів (договорів) на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб; виконання зобов’язань з поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб та забезпечення їх виконання. В регулюванні забезпечення державних потреб на всіх вказаних етапах поєднуються приватноправові та публічно-правові начала. Як вираз сутності цих начал до основних правових засобів забезпечення державних потреб в товарах, роботах і послугах належать замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб та державні контракти (договори) на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб. Але хоч замовлення і є першочерговим елементом у механізмі організації договірних зв’язків з поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб, чільне місце у зв’язку «замовлення – державний контракт (договір)» посідає державний контракт (договір). Саме договір є правовою формою господарських зв’язків з поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб. Оптимальне співвідношення приватноправових і публічно-правових начал – одна із основних умов ефективного правового регулювання забезпечення державних потреб в товарах, роботах і послугах [60, с.8].

Отже, досліджувані нами договірні зобов’язання виникають на підставі складного юридичного складу: прийняття адміністративного акту, оголошення результатів конкурсу та укладення договору на виконання поставок товарів для державних потреб. Саме цей юридичний склад і зумовлює певні особливості цих договорів. Але в кінцевому результаті взаємовідносини сторін у цьому зобов’язальному правовідношенні врегульовуються договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням, який ними укладений і є тим приватноправовим началом, про яке говорить В.М. Годунов.

На жаль, сучасне законодавство України не містить норм, які б визначали поняття та предмет державного контракту на виконання поставок товару для державних потреб, його зміст, істотні умови, порядок укладення тощо.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник (виконавець державного замовлення) зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець (державний замовник) зобов’язується