7. Інші права, що забезпечують захист відповідача у процесі по справі: вибір підсудності (статті 110, 112 ЦПК України), забезпечен-ня доказів і позову (статті 133, 151 ЦПК України), приєднан-ня до апеляційної і касаційної скарги (статті 299, 329 ЦПК України), передання справи на вирішення третейського суду (ст. 17 ЦПК України) та ін.Права відповідача можна класифікувати залежно від змісту реа-лізованих у них принципів: диспозитивності, змагальності, державної мови судочинства, гласності, усності та ін. На відповідача покладаються також процесуальні обов'язки — загальні та спеціальні. Загальні полягають у добросовісному користу-ванні належними їм процесуальними правами (ст. 27 ЦПК України). Спеціальні — у виконанні певних процесуальних дій: повідомляти суд про зміну своєї адреси під час прова-дження справи (ст. 77 ЦПК України) [55 , 100-104].

1.2. Загальна характеристика захисту відповідача в цивільному процесі.

Процесуальна рівність сторін і в процесі забезпечується надання можливості відповідачу захисту проти пред’явленого йому позову, висуваючи необхідні заперечення. Змагальна форма процесу дозволяє йому не чекати початку розгляду по суті, ознайомитись з позовною заявою, вивчити наявні у позивача докази із врахуванням отриманої інформації визначити своє відношення на пред’явлену позивачем вимогу. Відповідач вправі визнати позов, якщо вважає що вимоги позивача законні та обґрунтовані. Коли відповідач намір захищатися, він може використати дві форми захисту:

Заперечення проти позову;

Зустрічний позов.

Заперечення проти позову – аргументовані докази, доводи, які спростовують пред’явлений позов. За своїм характером заперечення вони можуть бути процесуальними і матеріально-правовими.

Процесуальні заперечення завжди спрямовані на те, щоб довести неправомірність виникнення самого процесу по справі у вигляді відсутності у позивача права на позов чи порушення їм порядку пред’явлення позову. Відповідач прагне досягнення залишення заяви без розгляду чи припинення провадження по справі. Наприклад, вказуючи на порушення позивачем порядку пред’явлення позову, відповідач доводить, що справа суду непідсудна, заява подана представником позивача який не має повноваження на ведення справи тощо. В якості фактів, які свідчать про відсутність у позивача права на позов, відповідач може вказати неправоздатність позивача, непідвідомчість справи суду, наявність спеціальної заборони на розгляд справи, яке по загальному правилу підвідомче суду, наявності по тотожному позову, який вступив в законну силу рішення суду і т.д.

Матеріально-правові заперечення направлені на спростування фактів, складаючи основу пред’явленого позову і засвідчуючи про незаконність чи необґрунтованість вимог позивача. Доказуючи незаконність позову, відповідач, як правило, посилається на не правовий характер заявленої вимоги (повернення карточного боргу), на те, що спірне право відношення виникло до видання відповідного нормативного акту, який зворотної сили не має, чи угод сторін являється протизаконною (купівля-продаж громадянами наркотичних речовин)- відповідач також вправі стверджувати, що норма, яка покладена в основу пред’явленого позову, втратила силу.

Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок про найбільш частіші посилки відповідача на необґрунтованості пред’явленої вимоги (неповнота юридичного складу, недостатність та необґрунтованість доказів). Наприклад, оспорюючи позов про визнання права на власність на жилий будинок, відповідач стверджує, що договір купівлі-продажу відсутній, а маючи у позивача боргова розписка видана на отримання завдатку в рахунок неукладеної угоди. Заперечуючи вимоги про відшкодування орендної плати за складське приміщення, відповідач посилається не неправдивість представленого позивачем договору оренди.

В інших випадках відповідач використовує в якості контраргументів посилку на наявність право поглинаючих фактів. Наприклад, заперечення проти позову про відшкодування збитків, відповідач вказує, що на наявність вини самого позивача (умисел чи грубу необережність). Спростовуючи позов про визнання недійсним фіктивний шлюб, відповідач заявляє, що через рік після реєстрації шлюбу між ним і позивачкою виникнувши шлюбні відносини перестали бути фіктивними. В якості заперечення проти позову про стягненні суми по договору займу відповідач називає безгрошів’я і наявності у позивача розписки, яка була отримана шляхом шантажу.

Інколи відповідач оспорює розмір заявленого позивачем вимогу, посилаючись на завищену ціну позову. Так, якщо боржник частково виконав зобов’язання перед кредитором позов може бути пред’явлений в частині, яку боржник не виконав. Стягнення пені, неустойки, завдатку, упущеної вигоди як правило, можлива при наявності згоди сторін відповідної вказівки на застосування санкції за невиконання обов’язків.

Більш складнішим і рідше застосовуючи на практиці являється такий спосіб захисту відповідача, як зустрічний позов.

Зустрічний позов - самостійна вимога відповідача до позивача пред’явлена в суд для одночасного і об’єднаного розгляду по справі по позову позивача. Оскільки позов відповідача характеризується в якості зустрічного позову, вимогу позивача прийнято називати в даному випадку первісною. Вимога відповідача може бути прийнята для об’єднаного розгляду первісного позову тільки в трьох випадках, прямо передбачаючи законом: якщо зустрічна вимога направлена залік первісної вимоги. Залік має місце, коли обидва позову носять майновий характер. Якщо ціна зустрічного позову