Курсова робота

«Поняття та види суб’єктів аграрних відносин»

Зміст

Вступ

Аграрне право України порівняно нова галузь права, що об’єктивно сформувалася внаслідок об’єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали відносини сільськогосподарських підприємств. У зв’язку зі змінами суспільних відносин на селі, що пов’язується із реалізацією земельної та аграрної реформи істотно розширилося та набуло якісно нового змісту аграрне законодавство.

Аграрне законодавство являється однією з провідних галузей законодавства України і складає собою сукупність правових актів, які регулюють аграрні відносини.

Суб’єктами аграрного права виступають фізичні та юридичні особи наділені правами та обов’язками у сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, а також у їхньому виробничо-технічному та соціальному забезпечені.

Склад суб’єктів аграрного права не залишається незмінним. Вони змінюються внаслідок зміни самих регульованих аграрним правом відносин.

Земельна та аграрна реформа докорінно змінила не тільки статус сільськогосподарських підприємств та організацій, що раніше функціонували, але й сприяла виникненню нових суб’єктів аграрного права. Суб’єктами аграрного права виступають не тільки юридичні особи, а й громадяни, що ведуть особисте селянське господарство.

Незважаючи на те, що аграрне право є досить новою галуззю воно відіграє надзвичайно важливу роль у процесі формування сільського господарства. Адже саме аграрне право визначає таке важливе питання як правовий статус суб’єктів.

Під суб’єктами розуміються громадяни, юридичні особи, які безпосередньо роблять свій внесок у розвиток сільського господарства. Це люди без яких неможливе саме існування сільського господарства.

На мою думку це є основним і найважливішим завданням аграрного права. Тому, що якщо без суб’єктів не можливий подальший розвиток самої галузі аграрного права.

Розділ 1. Поняття та особливості суб’єктів аграрних відносин.

Поняття суб’єктів аграрних відносин.

Суб’єкт права – це особа чи організація,за якими держава визнає здатність бути носіями суб’єктивних прав та обов’язків. У сучасній юридичній літературі поняття «суб’єкт права» частіше за все використовується як синонім термінів «суб’єкт» чи «учасник правовідносин».

Слово «суб’єкт» стосовно юридичних відносин використовується у подвійному значенні. Визначаючи суб’єкта юридичних відносин, розглядаючи його з активної сторони, як носія права, або з пасивної сторони, як носія обов’язків. Частіше під суб’єктами права мають на увазі тільки того учасника юридичних відносин, якому належить в них право. Суб’єктом права є той, хто здатний мати права незалежно від того користується він ними чи ні.

Юридична якість чи властивість бути суб’єктом права у правовідносинах не виникає сама собою. Вона не складає природної якості особи, а є створенням об’єктивного права. Тому спроби закріплення у деяких конституційних документах положень, що випливають з теорії природного права, про те, що якість суб’єктів права – носіїв основних прав та свобод людини набуває природним шляхом, що вони належать кожному від народження.

Не природа, не суспільство, а тільки держава визначає, хто і за яких умов може бути суб’єктом права, а отже і учасником правовідносин, які якості він повинен мати. Лише законом може встановлюватися і визначатися та особлива юридична якість чи властивість, яка дозволяє особі чи організації стати суб’єктом права.

У вітчизняній та зарубіжній літературі є загальновизнаним, що суб’єктом права можуть бути фізичні та юридичні особи. Відповідно до законодавства суб’єктами аграрних правовідносин є фізичні та юридичні особи.

До фізичних осіб аграрних відносин належать всі громадяни, іноземці та особи без громадянства, які займаються господарською діяльністю. У сучасному розумінні фізична особа, як суб’єкт права ототожнюється, по суті, з людиною, яка має правоздатність та дієздатність.

До юридичних осіб учасників аграрних відносин належать підприємства та організації. Згідно з цивільним кодексом України юридичними особами можуть бути комерційні організації, що мають на меті одержання прибутку. І некомерційні організації можуть створюватися у формі громадських чи релігійних об’єднань, а також у інших формах, передбачених законом.

Для того щоб суб’єкти аграрних відносин мали право самостійно розпоряджатися своїм майном, самостійно укладати угоди вони неодмінно повинні мати правоздатність та дієздатність.

Правоздатність означає встановлену законом здатність суб’єктів аграрних відносин бути носіями суб’єктивних прав та обов’язків.

Дієздатність являє собою встановлену законом здатність учасників аграрних відносин своїми безпосередніми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Перехід України до ринкової економіки позначений економічними перетвореннями, реформуванням законодавчої та виконавчої влади, необхідністю перебудови аграрного сектору на основі формування приватної та колективної власності, розвитку підприємств рівноправністю різних форм ведення сільськогосподарського виробництва. Здійснення цих перетворень, а також аграрної реформи викликає необхідність формування відповідних виробників сільськогосподарської продукції. Такими виробниками є аграрні підприємці – це приватні виробничі формування, селянські (фермерські) господарства, орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, спілки селян, сільськогосподарські товариства і спільні підприємства, міжгосподарські товариства і об’єднання. Вони виступають носіями суб’єктивних прав та обов’язків і наділені спеціальною правосуб’єктністю. Правосуб’єктність дає правову можливість чим учасникам брати участь у аграрних правовідносинах тобто бути суб’єктами аграрних правовідносин.

Виходячи з правосуб’єктності учасників аграрних відносин можна дати визначення суб’єктів аграрних відносин.

Суб’єкти аграрних правовідносин – це фізичні та юридичні особи, які займаються сільським господарством на землі, також виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, обслуговуванням сільськогосподарських товаровиробників.

Фізичні особи – громадяни. Громадини для того щоб бути учасниками аграрних відносин повинні передусім мати права та обов’язки тобто правоздатність, яка виникає у кожної особи з моменту її народження.

Юридичні особи – це підприємства, установи, організації створені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Юридичні особи як правило можуть створюватися не тільки громадинами, але уповноваженими органами держави.

Серед усіх представлених суб’єків можна виділити особливого суб’єкта – це громадяни – фізичні особи, які господарюють