У разі ліквідації аграрного підприємства корпоративного типу або ж виходу з нього учасника майно, яке передавалося ним підприємству, повертається йому в натурі.

Безумовно, вище викладені положення щодо правової процедури утворення, діяльності, правомочностей засновників та учасників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, інших товариств є загальним і поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності в будь – яких сферах, в тому числі і в сільському господарстві.

Проте функціонування акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю в сільському господарстві має і свої, тільки їм притаманні особливості.

Основною особливістю є те, що їх діяльність пов’язана обробітком землі, виробництвом, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції і сировини.

Крім того, місцем перебування цих суб’єктів підприємницької діяльності, як правило, є сільська місцевість, а засновниками та учасниками цих підприємств – селяни.

Предметом формування статутного капіталу аграрних товаровиробників є майно сільськогосподарського призначення, земля, води, а також інші природні ресурси. Звичайно, це не виключає можливості передавати до статутного капіталу цінні папери, гроші та інші цінності майнового, так і немайнового характеру.

Виробництво сільськогосподарської продукції, сезонний характер праці, оплата може здійснюватися у натуральному вигляді, і ці обставини є також однією із особливостей аграрних підприємств корпоративного типу.

Аграрні підприємства корпоративного типу слід відрізняти від сільськогосподарських кооперативних підприємств.

Аграрні підприємства корпоративного типу – це юридичні особи – підприємці, в яких статутний фонд створюється шляхом об’єднання селянами-інвесторами свого капіталу з їх участю в ньому з метою одержання прибутку. Їх трудова участь у діяльності господарського товариства не є обов’язковою, але за бажанням вони можуть вступати і в трудові відносини. Їх участь в управлінських відносинах визначається, як правило, розміром їх частки в статутному фонді.

В аграрних кооперативних підприємствах селяни об’єднуються для сумісної праці на умовах членства з обов’язковою їх трудовою участю в цих підприємствах.

Припинення корпоративного права учасників відбувається в разі реорганізації цього підприємства або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов’язків товариства переходить до його правонаступника.

Висновок

Отже, з вище сказаного можна зробити висновок, що суб’єкти аграрних відносин є надзвичайно важливими для подальшого розвитку аграрного права та агропромислового комплексу в цілому. Тому, що завдяки саме сільськогосподарським підприємствам, незалежно від форми власності та виду діяльності забезпечується функціонування та розвиток держави. Незважаючи на те чим саме займається суб’єкт, чи наприклад наданням послуг чи виготовленням продукції його роль і вклад має велике значення, як для самого населення так і для держави в цілому.

Сукупність суб’єктивних прав та обов’язків, якими володіють товаровиробники сільського господарства всіх видів і типів, що отримали закріплення в Конституції України, в законах та підзаконних актах, а також локальних актах є їх правовим статусом.

У Конституції закріплені основні права, свободи і обов’язки, зокрема, право на працю, право на відпочинок, на соціальних захист а в КзППУ знайшли конкретизацію конституційні права та обов’язки найманих працівників, якими є сільськогосподарські працівники.

Сільськогосподарська праця, яку виконують сільськогосподарські працівники, характеризуються специфікою та особливістю. Вона носить сезонний характер, пов’язано з обробітком землі, на результати праці суттєво впливають природні фактори, розбіжність періоду процесу вирощування з періодом дозрівання і збору.

Використана література:

Конституція України: 28 червня 1996 року.

Земельний кодекс України – 2001р.

З.А.Павлович - Проблеми розвитку законодавства про агропромисловий комплекс України. Аграрне законодавство України – К., 1998.

Цивільний кодекс України – Київ. Парламентське видавництво., 2004.

Господарський кодекс України – Київ. Паливода А.В. 2005р.

Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» - 14.02.92р.

Закон України «Про державну реєстрацію» - 15.05.2003р.

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» - 17.11.97р.

Закон України «Про охорону земель».

О.О.Погрібний – «Аграрне право України» - К., Істина 2006р.

В.М.Гайворонський, В.П. Жушман – «Аграрне право України» - Харків, 2003р.

В.З.Янчук – «Аграрне право України» - К., 1996р.

А.П. Шеремет – «Земельне право України» - К., 2005р.

О.О. Погрібний – «Аграрне право України» - Селянські господарства і оренда – К., 2006р.

В.І.Семчик – «Кооперативне право» - К., 1998р.

В.І.Федорович – «Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів» - Львів., 1998р.

В.І.Семчик – «Аграрне законодавство України:проблеми ефективності» - К., 1998р.

Н.І.Титова – «Проблеми гарантування прав селянства України» - К., 1998р.

Н.І.Титова – «Фермерство а Україні: основні правові засади. Питання і відповіді» - Львів., 1998р.

В.З. Янчук – «Аграрне право України:підручник» - К., 2000р.

В.І. Демчина – «Земельне право: Академічний курс» - К., 2001р.

В.П. Жушман – «Аграрне право та законодавство України: в питаннях та відповідях» - Харків., 2008р.

В.П. Жушман – «Аграрне право та законодавство : навчально-практичний посібник».