правовому регулюванню тих аграрних відносин, що становлять безпосередню суть соціально-економічної реформи в сільському господарстві й пов’язані з розширенням господарської самостійності, економічної незалежності та вільного підприємництва приватних кооперативного та корпоративного типів, державних підприємств і селянських (фермерських) господарств, становлення ринкових відносин та розвиток їх інфраструктури аграрно-орендних формувань. [с.26.20].
Аграрне право — важливий суспільний фактор успішного розвитку аграрного виробництва. Ефективна реалізація аграрного права забезпечується завдяки бездоганному застосуванню його норм у процесі регулювання аграрних суспільних відносин. Саме способом правозастосування виконуються завдання, притаманні цій галузі права, її правовим інститутам і нормам. [с.27.20].
Аграрне право це, по-перше, комплексна галузь права, яка є сукупністю різних за юридичною природою норм, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а саме: земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та ін;
по-друге – інтегрована галузь права, норми якої регулюють відносини багатьох аграрних суб’єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних і державних аграрних підприємств та ін. Їхня ді-яльність може бути заснована на приватній, комунальній та дер-жавній формах власності; по-третє, — це спеціалізована галузь пра-ва, що зумовлено таким узагальнюючим для всіх аграрних суб'єк-тів принципом їх основної діяльності, як сільськогосподарська ви-робнича та пов'язана з нею діяльність. У свою чергу, ця діяльність має певну специфіку — пов'язаність із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення. Можна назвати ще одну специфічну рису аграрного права, яка полягає в тому, що воно відповідає окремій аналогічній галузі еконо-міки. По суті, йдеться про адекватність галузі права й галузі еконо-міки. [с.6.12]
Норми сучасного аграрного права України не можуть не регу-лювати певною мірою й соціальні проблеми селян, кількість яких, за переписом 2001 р., становить 32,8% від усього населення країни. [с.6-7.12]
Розширення предмета правового регулювання сучасного аграр-ного права України відбувається завдяки тому, що воно стосується не тільки відносин у сфері виробництва сільськогосподарської про-дукції (які залишаються основними), а й відносин у сфері перероб-ки сільськогосподарської сировини, реалізації відповідної продук-ції та ін.
Аграрне право України — це комплексна, інтегрована і спе- ціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регу-люють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використан-ня земель сільськогосподарського призначення різними аграрними суб'єктами.
Ця галузь виникла у 70-х рр. минулого століття, пройшла дис-кусійний етап свого становлення, утвердилась у комплексну, інте-гровану та спеціалізовану галузь права, яка істотно розширила й якісно збагатила свій зміст внаслідок здійснення в Україні земель-ної та аграрної реформ. [с.4-5.12].
Як і кожна галузь права, аграрне право характеризується властивими йому предметом правового регулювання. Таким своєрідним предметом виступають аграрні правовідносини, які, випливають із спеціальної правоздатності суб’єктів аграрного права, специфіки їх завдань і предмета діяльності. Таким чином, під предметом правового регулювання аграрного права слід розуміти урегульовані норми аграрного законодавства, засновані на багатоукладності форм власності та господарювання членські, майнові, управлінські та господарські відносини між суб’єктами аграрного підприємництва. [с.16.23]
Комплексність аграрного права означає, що частина його норм — похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аграрного пра-ва є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини. [с.6-.12]
Спеціалізованість аграрного права означає, що норми основних профільних галузей не механічно переходять до його складу, а за-знають глибокої аграрної спеціалізації. Внаслідок цього вони стають аграрно-майновими, аграрно-трудовими, аграрно-управлінськими та ін. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливо-стями правового статусу суб'єктів аграрних відносин. Так, напри-клад, для таких поширених суб'єктів, як фермерські господарства та сільськогосподарські кооперативи, ці норми регулюють відповідні членські відносини (майнові, трудові, управлінські та ін.). [с.4-.12]
Інтегрованість норм аграрного права означає узагальнене або єдине правове регулювання відносин різних аграрних суб'єктів. Підставою для інтегрованого правового регулювання аграрних від-носин цих суб'єктів є те, що всі вони — користувачі земель сіль-ськогосподарського призначення як основного й незамінного засо-бу виробництва в процесі здійснення ними виробничої та пов'яза-ної з нею іншої діяльності. [с.5-.12]
Інтегрованість розглядається як проникнення тих самих правових способів регулювання аграрних відносин у діяльності суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та форм господарювання. Зокрема, таким проникненням спільних за своїми ознаками є регулювання трудових відносин щодо оплати та охорони праці членів колективних і працівників державних сільськогосподарських підприємств, закріплення в нормах аграрного права спільного для них принципу самостійного визначення напрямів виробничо-господарської діяльності, а також відносин, що виникають у приватних підсобних господарствах громадян. [с.26-.20]
На єдиних засадах для всіх видів аграрно-виробничих утворень регулюються підприємництво, система договірних зобов'язань, порядок і умови одержання і розрахунків за кредитними зобов'язаннями. Ознака аграрного права як інтегрованої галузі права зумовлена правом членства як основної засади правового становища кооперативу, колективного сільськогосподарського підприємства. Своєю чергою, право членства лежить в основі права самоврядування, а також у відповідних внутрігосподарських відносинах, заснованих на поєднанні права власності і права вимоги його членів. [с.26-.20]
До системи аграрного права належать і власні первинні норми, які регламентують суспільні відносини, комплексний характер кот-рих лише генетично походить від основних профільних галузей, а за своєю суттю вони є аграрно-правовими. До цієї профільної частини аграрно-правових норм належать норми, які регулюють відносини з ви-користання земель сільськогосподарського призначення.[с.8-9.12]
Отже, наука аграрного права як комплексна інтегрована та спеціалізована юридична наука, що базується комплексній галузі аграрного законодавства та однойменній галузі права, є системою знань про аграрні відносини, аграрне право як галузь права, його систему, предмет й методи правового регулювання, аграрно-правові норми й правові інститути, аграрне законодавство як систему, практику