Гаєцька-Колотило Я.З. Ільків Н.В. дають таке пояснення науки аграрного права: Аграрне право як галузь права – це система правових норм, які регулюють аграрні відносини, тобто комплекс взаємопов’язаних земельних, трудових, майнових, організаційно-управлінських, соціальних тощо відносин у сфері сільськогосподарської діяльності. [с.9.13]

Становлення науки сільськогосподарського (аграрного) права

2.1. Передумови виникнення науки сільськогосподарського (аграрного) права

Комплексні галузі права є похідними від відповідної галузі законодавства. З розвитком законодавства, обумовленого потребами економічних, а також соціально-політичних і інших відносин, приймаються комплексні акти, які зачіпають цілі сфери соціального життя чи їх елементи. В цих випадках формуються комплексні галузі законодавства, в яких об’єднуються за тією чи іншою предметною, тематичною, цільовою ознакою різнорідний правовий матеріал. Причому якщо такого роду компонування юридичного різнорідного матеріалу проведено шляхом простого корпоративного його вміщення в одному документі, а шляхом кодифікації і, відповідно, збагачення змісту права, введення у правову матерію нових специфічних системних нормативних узагальнень, то в результаті можуть скластися нові, відносно самостійні правові утворення. [с.3-4.13]

Процес розвитку науки в напрямі «аграрне право» досить складний. Він розпочався ще в умовах колишнього СРСР у 60-70 рр. ХХ ст. і вже тоді характеризувався творчим науковим підходом до оцінки суспільних відносин у сфері сільського господарства, їх критичним аналізом і визначенням перспективи. [с.22.11]

Активний розвиток і значне розширення сільського (аграрного) законодавства і формування на його базі комплексної, інтегрованої і спеціалізованої галузі аграрного права стимулювали і формування наприкінці 1960-х – початку 1970-х рр.. нової галузі юридичної науки – науки аграрного права. [с.22.11]

Дослідження у сфері колгоспного та земельного права створили наукову базу для розробки теорії аграрного законодавства та однойменної правової галузі, її окремих правових інститутів. Тобто витоки аграрно-правової науки беруть свій початок ще в наукових працях фахівців у галузі колгоспного, земельного права, які виходили у світ задовго до виникнення згаданої науки. [с.23.11].

Вперше питання про необхідність становлення сільськогосподарського (аграрного) права як комплексної галузі права було поставлено М. Козирем. Його позиція знайшла підтримку серед таких вчених, як Бисторв, З.Беляєва, Н.Ведін. [с.4.13].

1973 р. М.І. Козир в своїй статті «Советское сельскохозяйственное право: тенденции становления и развития» вирізнив об’єктивні та суб’єктивні передумови формування сільськогосподарського (аграрного) права, дав поняття цієї галузі, її предмета, методу, системи. [с.23.11].

Біля витоків формування сільськогосподарського (аграрного) права як комплексної галузі стояли й українські вчені. Серед них Н. Титова. Вчена вперше на монографічному рівні дослідила теоретичні проблеми становлення сільськогосподарського (аграрного) права через процес формування єдиних комплексних правових інститутів. [с.4.13].

Титова пропонує розширити предмет аграрного права, включивши до нього також і соціальні аграрні відносини. [с.8.13].

Згодом проблема набуває міжнародного значення; вивчається та науково аналізується досвід інших країн щодо регламентації аграрних відносин. [с.23.11].

Наприкінці 70-х і на початку 80-х рр. ХХ ст. ученими-юристами колишнього СРСР було розроблено значну кількість праць, присвячених теоретичним проблемам аграрного права, його предмету, методу, а також аграрному законодавству як основі формування відповідної галузі права та ін. [с.24.11].

В УРСР, починаючи з 70-х років наука аграрного права досліджує також загальнотеоретичні проблеми аграрного права та різні сторони механізму правового регулювання суспільних відносин у сільському господарстві. [с.25.11].

Початок 80-х рр. в УРСР позначився розширенням аграрно-правових наукових досліджень, всебічним обґрунтуванням правових інститутів аграрного права. У цей час аналізуються проблеми аграрного законодавства та аграрного права, правового регулювання суспільних відносин в умовах АПК, сільськогосподарської кооперації, майнових відносин у сільському господарстві, договірних відносин аграрних суб’єктів, державного управління АПК, питання охорони земель сільськогосподарського призначення, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві. [с.25.11].

Аналізуючи аграрно-правову науку України, можна зробити висновок, що сьогодні вона досліджує широке коло проблем аграрного права, і з розвитком суспільних відносин у галузі сільського господарства предмет її теоретичних розробок значно розширюється. [с.26.11].

Становлення української аграрно-правової науки характеризується певним наступництвом. Науковою базою для розробки теорії аграрного законодавства України і відповідної галузі права, окремих аграрно-правових інститутів слугували наукові дослідження у сфері колгоспного і земельного права, які здійснювалися ще задовго до виникнення науки сільськогосподарського (аграрного) права України. [с.26.11].

В умовах переходу до ринкової економіки в Україні виникла нагальна потреба розробки і здійснення великої сукупності правових, організаційних, економічних, наукових, соціальних та інших заходів з метою забезпечення такого розвитку аграрної сфери економіки, який би повністю відповідав потребам країни, забезпечував її продовольчу безпеку. Вирішення цих питань неможливе без обґрунтованої і виваженої аграрної політики. [с.5.18]

Норма кожної галузі регулює свої специфічні відносини. Наприклад майнові відносини можуть регулюватись цивільним правом, а земельні – земельним правом. Оскільки ці відносини складаються у процесі обробітку землі, виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, їх не можна віднести до жодної з традиційних галузей права. [с.5.18]

Неможливе і регулювання сільськогосподарської праці нормами трудового законодавства через різноманітність видів сільськогосподарської праці, її сезонний характер, розрив між періодом трудового процесу і його наслідками, залежність від природнокліматичних умов і т. ін. [с.5.18].

Таким чином становлення аграрного права, як науки було неминучим. Адже усі відносини у сфері сільського господарства повинні регулюватися конкретною галуззю права, якою і виступає аграрне право.

Саме такий шлях у своєму розвитку пройшло сільськогосподарське (аграрне) право. Заінтересованість держави у регулюванні суспільних відносин, які склалися у сфері сільського господарства за участю різноманітних суб’єктів господарювання (не лише колгоспів), зумовила формування системи законодавства у цій сфері, що, в свою чергу, стало підставою