2.2 Етапи розвитку аграрно-правової науки

Починаючи з 30-х і до 90-х рр. минулого століття єдиною комплексною галуззю права, яка обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві колишнього СРСР, у тому числі й в УРСР було колгоспне право. Ця галузь права стосувалася тільки одного суб’єкта суспільних відносин – колгоспів, що було зумовлено наявністю самостійної колгоспно-кооперативної форми власності та адміністративними методами керівництва господарськими процесами на селі. [с6.12].

Аграрне право – порівняно нова галузь у системі права, яка об’єктивно сформувалась у 70-х рр. минулого століття внаслідок об’єднання в єдиний комплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспних сільськогосподарських підприємствах, інших сільськогосподарських виробничих структурах, що існували у той час. Об’єктом аграрних відносин цих різних суб’єктів стала насамперед їх сільськогосподарська виробнича діяльність. [с7.12].

Процес розвитку науки в напрямі «колгоспне право СРСР» - «аграрне право України» особливо складний. Він розпочався ще в умовах колишнього СРСР у 60-70х рр. ХХ ст.. і вже тоді характеризувався творчим науковим підходом до оцінки суспільних відносин у сфері сільського господарства (згодом – агропромислового комплексу), їх критичним аналізом і визначенням перспективи. Власну наукову позицію щодо зазначених явищ завжди мали українські вчені: В.З. Янчук, Н.І. Титова, В.І. Семчик, В.С. та ін. При цьому досить вагомою була їх позиція стосовно ролі законодавчої бази для становлення (замість колгоспного права) нової широкої комплексної спеціалізованої галузі аграрного права. [с22.11].

Дослідження у сфері колгоспного та земельного права створили наукову базу для розробки теорії аграрного законодавства та однойменної правової галузі, її окремих правових інститутів. Тобто витоки аграрно-правової науки беруть свій початок ще в наукових працях фахівців у галузі колгоспного, земельного права, які виходили і світ задовго до виникнення згаданої науки. [с23.11].

Наприкінці 70-х на початку 80-х років ХХ ст. ученими-юристами колишнього СРСР було розроблено значну кількість праць, присвячених теоретичним проблемам аграрного права, його предмету, методу, а також аграрному законодавству як основі формування відповідної галузі права та ін. [с24.11].

Початок 80-х рр. в УРСР позначився розширенням аграрно-правових наукових досліджень, всебічним обґрунтуванням правових інститутів аграрного права. Так, у цей час досить активно аналізуються проблеми аграрного законодавства та аграрного права ( Н.І. Титова, Ц.В. Бичкова, В.С. Шелестов); правового регулювання суспільних відносин в умовах АПК (Ю.С. Шемшученко, В.І. Семчич, В.К. Попов, Ц.В. Бичкова); сільськогосподарської кооперації (В.І. Семчик, В.К. Попов, Ц.В. Бичкова, З.А. Павлович); майнових відносин у сільському господарстві (В.І. Семчик); договірних відносин аграрних суб’єктів (В.К. Попов, Ц.В. Бичкова, В.В. Долежан); державного управління АПК (В.С.Шелестов, З.А. Павлович); питання охорони земель сільськогосподарського призначення (В.Я. Янчук, Д.А. Суржан); охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві (Ю.С. Шемшученко, В.Л. Мунтян, В.І. Андрейцев, В.К. Попов) тощо. [с25.11].

Введення з 1982 р. у вищих навчальних закладах курсу «Сільськогосподарське право» (нині – «Аграрне право») та видання 1985р. у Москві першого підручника з цієї навчальної дисципліни відіграло важливу роль у формуванні комплексних, систематизованих знань з цієї дисципліни у студентів юристів, що, в свою чергу, позитивно позначилося на подальшому розвитку аграрно-правової науки. Слід зазначити, що українські вчені-юристи (В.З. Янчук, В.С. Шелестові, В.В. Долежан) взяли активну участь в обговоренні цього підручника, продемонструвавши творчий підхід до своєї праці. [с25.11].

Процес становлення та розвитку науки аграрного права України відповідно до предмета її дослідження й конкретних історичних умов можна умовно поділити на 4 основні етапи:

перший – кінець 60-х – початок 70-х рр. – становлення аграрно-правової науки – характеризується аналізом переважно загальнотеоретичних проблем сільськогосподарського права;

другий – початок 70-х – початок 80-х рр. – розвитку української науки сільськогосподарського (аграрного) права – супроводжується дослідженням теоретичних проблем аграрного законодавства, розробкою перших аграрно-правових інститутів;

третій – початок 80-х – початок 90-х рр. – активного розвитку української науки аграрного права та формування її як цілісної комплексної системи наукових знань – характеризується розширенням предмета аграрно-правової науки, поглибленням загальнотеоретичних її розробок, всебічним обґрунтуванням багатьох правових інститутів аграрного права в умовах агропромислового комплексу;

четвертий – початок 90-х рр. – й донині – інтенсивного розвитку аграрно-правової науки на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави – відзначається розширенням аграрно-правової науки, її предмета завдяки виникненню принципово нових правових інститутів, розширенню кола аграрних суб’єктів у зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформи, радикалізацією аграрного законодавства за умов переходу до ринкової економіки. [с26.11].

Отже, становлення української аграрно-правової науки характеризується певним наступництвом. Науковою базою для розробки теорії аграрного законодавства України і відповідної галузі права, окремих аграрно-правових інститутів слугували наукові дослідження у сфері колгоспного й земельного права, які здійснювалися ще задовго до виникнення науки сільськогосподарського (аграрного) права України. Як бачимо, наука аграрного права України генетично пов’язана з наукою колгоспного й земельного права, а також значною мірою – з наукою цивільного права. [с26.11].

Сучасний розвиток науки аграрного права України

Предмет сучасних аграрно-правових наукових досліджень

Для комплексних галузей права важливого значення набуває об’єкт правового регулювання, тобто та сфера існування суспільних відносин, яка зумовлює їхню специфіку, і на яку спрямовано інтерес учасників суспільних відносин. Об’єктом аграрного права традиційно вважається сільськогосподарська діяльність. При цьому, як справедливо зазначають Г.Бистров та М.Козир, сучасне аграрне право охоплює дві взаємопов’язані сфери правового регулювання. Одна з них – традиційна галузь аграрних відносин, яка виникає