Цивільно-правове регулювання відносин, які пов'язані з творчою діяльністю
Питання для обговорення:
Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.
1.1 Поняття творчої діяльності.
1.2 Поняття інтелектуальної діяльності
2. Цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю.
3. Види інтелектуальної власності.
Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.
1.1 Поняття творчої діяльності.
Досить часто ці поняття вживають як однозначні — інтелектуаль-на діяльність і є творчою. Безперечно, це так. Інтелектуальна діяль-ність не може бути не творчою. Проте і творчість, і інтелектуальна діяльність мають свої особливості або відмінності.
Конституція України в ст. 41 проголошує: «Кожен має право во-лодіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результа-тами своє інтелектуальної, творчої діяльності». Отже, в Конституції України розрізняється інтелектуальна діяльність і творча діяльність. В усякому разі ці поняття не тотожні і означають вони не одне і те ж.
Творча діяльність або просто творчість — це діяльність, внаслідок якої народжується щось якісно нове, що відзначається непо-вторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива тільки людині — адже творити може тільки люди-на. Суб'єктом творчої діяльності може бути тільки людина. Природа інколи також створює унікальні шедеври, але в природі здійснюється процес розвитку, а не творчості. Творчість — процес усвідомлений, цілеспрямований і, як правило, передбачуваний.
Отже, результатом творчої діяльності є щось таке, чого ще не бу-ло — це суспільно-історична унікальність. Цей результат має бути новим, оригінальним, він не може бути повторенням уже відомого. Такі результати можуть появитися саме в результаті творчої діяль-ності.
У цьому аспекті специфічною рисою творчості є саме те, що твор-ча діяльність не може бути повторенням відомого, її результату завжди властива новизна.
Творчість властива людині у будь-якій сфері її доцільної діяль-ності. Конституція України проголошує свободу творчості (ст. 54 Конституції). Це означає, що людина може творити в будь-якій га-лузі діяльності і творити все, що їй забажається. Проте обмеження творчості встановлюються законом — творчість не може бути анти-суспільною, аморальною, спрямованою проти людства.
Творча діяльність — поняття більш широке ніж інтелектуальна діяльність. Під поняття «результати творчої діяльності» чи просто «результати творчості» або «творчі результати» підпадають будь-які результати творчості. Результати інтелектуальної діяльності — це безперечно результати творчої діяльності. Але результати інтелекту-альної діяльності обов'язково мають відповідати встановленим ви-могам закону. Тільки за цієї умови результати інтелектуальної діяль-ності можуть стати об'єктами інтелектуальної власності. У разі їх невідповідності вимогам закону вони не можуть стати об'єктами правової охорони.
Отже, творчі результати — це результати творчої діяльності, які можуть бути об'єктами правової охорони, а можуть і не бути. Ті ре-зультати творчої діяльності, які наділяються правовою охороною і визнаються об'єктами інтелектуальної власності, і є результатами са-ме інтелектуальної діяльності.
1.2 Поняття інтелектуальної діяльності
Інтелектуальна діяльність і творча діяльність — це розумова діяльність. У цьому аспекті ці два види діяльності співпадають. Але не всяка розумова діяльність є інтелектуальною чи творчою. Людина може розумово працювати, але творчого результату не досягти. Слід мати на увазі й те, що розумовою діяльність займаються багато лю-дей і з розвитком суспільства їх стає більше, це — вчені, інженери, вчителі, лікарі тощо. Творчість, у результаті якої появляється щось нове, властива далеко не всім.
Таким чином, інтелектуальна діяльність відрізняється від творчої тим, що її результати неодмінно стають об'єктами правової охорони. Далеко не всі результати творчої діяльності стають об'єктами інте-лектуальної власності і, отже, об'єктами правової охорони.
Кількість результатів творчої діяльності значно переважає кіль-кості об'єктів інтелектуальної власності. До результатів творчої дія-льності відносяться й ті, які з тих чи інших причин не можуть стати об'єктами правової охорони, наприклад, відкриття, винаходи, які
втратили патентоздатність, не запатентовані об'єкти промислової власності.
Зазначена істотна відмінність між інтелектуальною власністю та іншим результатом творчої діяльності виявила таку ж істотну неузго-дженість у правовому режимі цих двох результатів. Знову звернемося до ст. 41 Конституції України. Відповідно до цієї статті кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Видається, що наведену консти-туційну норму слід розуміти так: результати інтелектуальної і творчої діяльності наділені однаковим правовим режимом. Насправді це не так — наукові відкриття не підлягають правовій охороні як об'єкти інтелектуальної діяльності. Але ж ні в кого не викликає сумніву, що відкриття — це результат важкої, напруженої, тривалої творчої праці.
Наведемо ще такий приклад. Створено цінний винахід. Проте йо-го автори тим чи іншим способом розголосили його сутність задовго до подання заявки на патентування (більше року). У такому разі цей винахід не підлягає патентуванню. Але ж він не перестав бути тим са-мим цінним винаходом. Проте за формальними вимогами чинного законодавства такий «розголошений» винахід випадає із кола об'єк-тів правової охорони, він не може бути визнаний об'єктом інтелекту-альної власності. Постає далеко не риторичне запитання, а чия ж це власність. Чинне законодавство України про інтелектуальну влас-ність відповіді на це запитання не містить.
Аналогічна ситуація складається і у випадках, коли на об'єкт про-мислової власності закінчився строк правової охорони. У більшості випадків винахід та інші об'єкти промислової власності з часом мо-рально старіють і вже не представляють будь-якого економічного інтересу. Але ж серед таких винаходів інколи є такі, які морально не застаріли і продовжують використовуватися. Проте правова охорона на них уже не поширюється. У такому разі знову постає запитання — чия це власність. Держава від об'єкта промислової власності відмов-ляється, а патентовласник позбавлений правової охорони.
У наведених прикладах власність і правова охорона припиняють-ся чи просто не виникають. У таких випадках