7. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року “Про порядок введення в дію Закону України “Про авторське право і суміжні права” (3793-12) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 13, ст. 65).

8. У статті 2 Закону України “Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року)” (189/95-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 21, ст. 155) виключити слова “повідомивши при цьому, що дія зазначеної Конвенції не поширюється на твори, які на дату набрання чинності цією Конвенцією для України вже є на її території суспільним надбанням”.

9. Доручити Міністерству закордонних справ України повідомити Генеральному директорові Всесвітньої організації інтелектуальної власності про те, що стаття 18 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) від дня набрання чинності цим Законом діє на території України в повному обсязі.

10. Доповнити абзац другий Закону України “Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року” (738-14) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст. 265) реченням такого змісту: “З метою виконання вимог зазначеної Конвенції поширити, на взаємній основі, національний режим захисту суміжних прав, передбачений Законом України “Про авторське право і суміжні права” (3792-12), на виробників фонограм з країн — учасниць Конвенції та їхні фонограми, якщо строк охорони цих фонограм не закінчився в країні походження”.

11. Доручити Міністерству закордонних справ України повідомити Генеральному Секретарю Організації Об’єднаних Націй про доповнення Закону України “Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року”.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 23 грудня 1993 року

N 3792-XII

ЗАКОН УКРАЇНИ

N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 }

Про власність

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 20, ст.249 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР

N 885-XII ( 885-12 ) від 26.03.91, ВВР, 1991, N 20, ст.250 }

{ Iз змінами, внесеними згідно із Законами

N 2544-XII ( 2544-12 ) від 07.07.92, ВВР, 1992, N 38, ст.562

N 2690-XII ( 2690-12 ) від 14.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.660

Декретами

N 10-92 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 7, ст.54

N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст.93

N 9-93 від 21.01.93, ВВР, 1993, N 13, ст.115

Законом

N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277

Постановою ВР

N 158/94-ВР від 29.07.94, ВВР, 1994, N 38, ст.353

Законами

N 318/94-ВР від 22.12.94, ВВР, 1995, N 3, ст. 22

N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85

N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209

- набуває чинності 01.08.2003 року

N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247

N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6

N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні

Конституційного Суду

N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ) від 11.05.2005 }

{ Iз змінами, внесеними згідно із Законом

N 139-V ( 139-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.419 }

{ В тексті Закону слова "індивідуальна власність"

замінено словами "приватна власність" згідно із

Законом N 2544-XII ( 2544-12 ) від 07.07.92 }

{ В тексті Закону слова "Українській РСР", "Українська

РСР”, “Української РСР”, “Українською РСР”, “державним

арбітражем”, “арбітражем”, “державного арбітражу"

замінено відповідно словами: “Україні”, “Україна”,

"України”, “Україною”, “арбітражним судом”,

"арбітражного суду" згідно із Законом N 2690-XII

( 2690-12 ) від 14.10.92 }

Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території.

Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України (55-12).

Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.

Розділ I ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Національне багатство України — власність її народу

1. Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.

2. Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.

Стаття 2. Право власності

1. Право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. (Частина