3. Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Розділ V ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТI

Стаття 31. Державна власність в Україні

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Стаття 32. Суб’єкти права державної власності

1. Суб’єктом права загальнодержавної (республіканської)

власності є держава в особі Верховної Ради України.

2. Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

3. Суб’єктами права державної власності на землю виступають:

Верховна Рада України — на землі загальнодержавної власності України;

Верховна Рада Республіки Крим — на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;

обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів — на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

(Статтю 32 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93)

Стаття 33. Управління державним майном

{ Пункт 1 статті 33 втратив чинність на підставі Закону

N 139-V ( 139-16 ) від 14.09.2006 }

2. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Стаття 34. Об’єкти права загальнодержавної (республіканської) власності

1. Загальнодержавну (республіканську) власність складають:

земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об’єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. (Пункт 1 статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3180-12 від 05.05.93, N 662-IV (662-15) від 03.04.2003 — набуває чинності 01.08.2003)

2. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами.

Стаття 35. Об’єкти права комунальної власності

1. Об’єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв’язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

2. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб’єктами права власності.

Стаття 36. Розмежування відповідальності суб’єктів права державної власності

Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов’язаннями один одного.

Стаття 37. Правовий режим майна державного підприємства

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

2. У разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.

3. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності, за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника і згоди кредиторів. (Пункт 3 статті 37 в редакції Закону N 2690-12 від 14.10.92)

4. Спори, що виникають у випадках, зазначених у пунктах 2 і 3 цієї статті, між державним органом і трудовим колективом, вирішуються господарським судом. (Пункт 4 статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003)

Стаття 38. Власність членів трудового

колективу державного підприємства

(Дію статті 38 відновлено згідно із Законом N 318/94-ВР від 22.12.94; зупинено дію статті 38 з 1 січня 1993 року згідно з Декретом N 23-92 від 31.12.92)

( Зупинено дію пункту 1 статті 38 щодо розпоряджання

трудовими колективами державних підприємств зв'язку частиною

прибутку, яка передається на створення загального фонду розвитку

об'єднань, створюваних Міністерством зв'язку України, згідно з

Декретом N 9-93 від 21.01.93 ) ( Зупинено дію пункту 1 статті 38

щодо розпоряджання трудовими колективами підприємств Університету

частиною прибутку, яка передається на створення загального фонду

розвитку матеріально-технічної бази і соціальної інфраструктури

Університету згідно з Постановою ВР N 158/94-ВР від 29.07.94 )

1. Прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати

податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у

розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього

прибутку передається у власність членів трудового колективу в

порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

2. Сума прибутку, що належить членові трудового колективу, утворює його вклад. На суму вкладу членові трудового колективу, за його бажанням, може бути видано акції.

На вклад (акції) підприємство щороку виплачує проценти (дивіденди). Розмір частини