3. За згодою члена трудового колективу його вклад (повністю або частково) може бути спрямовано на спорудження або придбання жилого будинку чи інших об’єктів соціально-культурного призначення. На цю суму вкладу проценти не нараховуються.

Член трудового колективу має право одержати свій вклад (вартість акцій) у порядку і строки, що визначаються спільним рішенням адміністрації і трудового колективу.

При ліквідації підприємства сума вкладу (вартість акцій)

виплачується членам трудового колективу (спадкоємцям) з майна, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства.

Стаття 39. Правовий режим майна державної установи

1. Майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

2. Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

3. Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що є в її розпорядженні. При недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов’язаннями несе власник.

Розділ VI ПРАВО IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI

Стаття 40. Суб’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єктами права інтелектуальної власності визнаються громадяни, юридичні особи та держава.

Стаття 41. Об’єкти права інтелектуальної власності

Об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.

(Стаття 41 в редакції Закону N 75/95-ВР від 28.02.95)

Стаття 42. Законодавство України про інтелектуальну власність

Відносини щодо створення і використання об’єктів права інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України (1540-06) та спеціальним законодавством України.

Розділ VII ПРАВО ВЛАСНОСТI IНШИХ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛIК, СОЮЗУ РСР, IНШИХ ДЕРЖАВ, ЇХ ЮРИДИЧНИХ ОСIБ, СПIЛЬНИХ ПIДПРИЄМСТВ ТА МIЖНАРОДНИХ ОРГАНIЗАЦIЙ

Стаття 43. Право власності інших радянських республік і Союзу РСР на території України

Відповідно до договорів між Україною та іншими радянськими республіками, між Україною та Союзом РСР в Україні можуть розміщуватися і використовуватися об’єкти власності цих республік і Союзу РСР.

Стаття 44. Власність інших держав

Iнші держави вправі мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними договорами і законодавчими актами України.

Стаття 45. Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав

1. Міжнародні організації та юридичні особи інших держав вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення.

2. Законодавчими актами України може бути встановлено види майна, що не може перебувати у власності цих організацій та осіб.

Стаття 46. Власність спільних підприємств

Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Стаття 47. Правовий режим майна, що є об’єктом права власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій

Правовий режим розташованого в Україні майна, що є об’єктом власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій, визначається законодавчими актами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.

Розділ VIII ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТI

Стаття 48. Загальні положення

1. Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.

2. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

3. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом. (Пункт 3 статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003)

4. У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи.

5. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Стаття 49. Правомірність володіння майном

Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003)

Стаття 50. Витребування майна з чужого незаконного володіння

1. Власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

2. На вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння встановлюється трирічна позовна давність.

Стаття 51. Захист права власності на землю

1. Громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України. (Пункт 1 статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93)

2. У разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки для задоволення державних і громадських потреб колишньому власнику передається взамін інша рівноцінна за якістю земельна ділянка. (Пункт 2 статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93)

3. Збитки, заподіяні власнику землі, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. (Пункт 3 статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93)

4. Власник земельної ділянки має право на компенсацію,