· Проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщиків, мічманів і офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також в інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника – спеціаліста;

· Вступу до вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів трьох рівнів акредитації.

Щодо строкових трудових договорів, то відповідно до чинного законодавства вони не можуть бути розірваними за ініціативою працівника, крім деяких випадків.

Строковий трудовий договір з ініціативи працівника може бути розірвано достроково в разі хвороби працівника або його інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору, а також у випадках, коли за законодавством не потрібно попередження за два тижні про припинення дії трудового договору.

Розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу. Трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом тільки на загальних або спеціальних підставах. До загальних підстав відносять такі випадки:

1. зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2. виявлена невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи;

3. систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4. прогул (у тому числі відсутність на роботі понад три години протягом робочого дня без поважних причин);

5. нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки з вагітності й пологів, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) за певного захворювання. За працівниками, які втратили працездатність через трудове каліцтво чи професійне захворювання, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7. поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8. вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення чи застосування заходів громадського впливу.

Спеціальними підставами розірвання трудового договору вважаються:

1. одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно – ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

2. скоєння винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові чи товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3. вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням роботи;

4. якщо працівника визнано таким, що не витримав випробовування (у випадках, коли працівника прийнято на роботу з іспитовим строком випробовування);

5. якщо працівника зараховано з порушенням спеціальних правил прийняття на роботу (наприклад, коли особа зараховується на посаду, яку їй заборонено обіймати протягом певного терміну за вироком суду).

Окрім указаних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, правовідносини деяких категорій працівників можуть припинятися з інших підстав. Зокрема, Законом України «Про державну службу» (ст. 30) визначено, що державна служба припиняється в разі:

1. порушення умов реалізації права на державну службу (скажімо, відмова у прийнятті на службу особи на підставі раси, національності, релігійної належності тощо);

2. недотримання пов’язаних з проходженням державної служби вимог (вчинення корупційних дій, участь у страйках та інших діях, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу);

3. досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (60 років для чоловіків і 55 – для жінок);

4. відставка державних службовців, які обіймають посади I абоII категорії;

5. виявлення чи виникнення обставин, які перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (визнання в установленому порядку службовця недієздатним; наявність судимості, що є несумісною з обійманням посади; у разі прийняття на службу особи, яка безпосередньо підпорядкована чи підлегла особам, котрі є її близькими родичами чи свояками);

6. відмови державного службовця від прийняття присяги або її порушення;

7. неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

Особливе значення в разі звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу має процедура припинення трудових відносин. Порушення цієї процедури у більшості випадків є підставою для поновлення звільнених працівників на роботі.

Для звільнення працівника за ініціативою власника (уповноваженого ним органу) в більшості випадків потрібна згода профспілкового комітету чи органу, уповноваженого репрезентувати інтереси трудового колективу (скажімо, ради трудового колективу). Винятком із цього правила є звільнення:

· у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

· через незадовільний результат випробовування працівника, про що було домовлено під час приймання на роботу;

· сумісника у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також через обмеження