Практичне значення отриманих результатів.

За умов подальшого переходу України на ринкові засади в економіці зростає роль господарського-правового договору як універсальної і найдоцільнішої правової форми опосередкування майнових і особистих відносин фізичних і юридичних осіб.

Такий інститут як господарсько-правова відповідальність традиційно вважався вкрай необхідним в регулюванні договірного права. Тому отримані результати дослідження можуть бути використані в процесі вдосконалення правозастосовчої діяльності; доцільним буде їх використання і в процесі врегулювання і вирішення господарських спорів як самими сторонами, так і судом.

Структура роботи обумовлена метою та характером дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, 9 підрозділів , висновків та списку використаних джерел.

Розділ І. Господарсько-правова відповідальність як різновид юридичної відповідальності: загальна характеристика

1.1. Поняття, сутність, характерні ознаки та функції господарсько-правової відповідальності

Виз-на-ча-ю-чи господарсько-правову від-по-ві-даль-ність, слід ви-хо-ди-ти з то-го, що во-на є од-ним із ви-дів юри-дич-ної від-по-ві-даль-нос-ті. І хо-ча ос-тан-ня в пра-воз-навс-тві виз-на-ча-єть-ся не-од-на-ко-во, але у вузь-ко-му спе-ці-аль-но-пра-во-во-му зна-чен-ні юри-дич-на від-по-ві-даль-ність трак-ту-єть-ся як від-по-ві-даль-ність рет-рос-пек-тив-на, тоб-то як від-по-від-на ре-ак-ція дер-жа-ви за вчи-не-не в ми-ну-ло-му пра-во-по-ру-шен-ня. З ці-єї точ-ки зо-ру юри-дич-ну від-по-ві-даль-ність мож-на виз-на-чи-ти як вид і мі-ру при-му-со-во-го позбавлення осо-би, що вчи-ни-ла пра-во-по-ру-шен-ня, певних позитивів дер-жав-но-пра-во-во-го ха-рак-те-ру, які пе-ред-ба-че-ні за-ко-ном.

Донедав-на цей вид відповідальності був предметом дискусій і не визнавався деякими дослідниками як окремий вид юри-дичної відповідальності. Це питання тривалий час було лише складовою частиною більш широкої проблеми, суть якої полягала у такому. Загальновідомо, що у п. 22 ст. 92 Конституції України згадуються такі види юридичної відповідальності: цивільно-правова, кримінальна, адмі-ністративна та дисциплінарна. Деякі автори, а поспіль і судові органи почали тлумачити це положення таким чином, що інших видів юридичної відповідальності взагалі не може бути. Принципове значення для вирішення цієї проблеми мало рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001 [21]. Тут зазначається, що загаль-новизнаним є поділ юридичної відповідальності за галу-зевою структурою права на цивільно-правову, кри-мінальну, адміністративну та дисциплінарну. Втім, поло-ження пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. Преамбула Конституції України виходить з широкого розу-міння поняття «відповідальність». Системний аналіз ви-кладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на вста-новлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватися засади цивільно правової відповідаль-ності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дис-циплінарної відповідальності — діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушен-нями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Кон-ституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповід-ному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.

Насамкінець у своєму рішенні Конституційний Суд України дійшов такого остаточного висновку — положен-ня пункту 22 частини першої статті 92 Конституції Ук-раїни треба розуміти так, що ним безпосередньо не вста-новлюються види юридичної відповідальності. Отже, можливе існування й інших видів відповідальності, окрім кримінальної, цивільно-правової, адміністративної, дис-циплінарної. За таких умов цілком легітимне визнання і господарсько-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності.

У ч. 1 ст. 216 викладено суть господарсько-правової відповідальності – застосування до правопорушників господарських санкцій.

Відповідальність у господарському праві – це комплек-сний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – правопорушення у сфері господарювання (господарські правопорушення).

На нашу думку, найбільш слушно визначила господарську відповідальність А. Шпомер. Господарська відповідальність — це настання несприятливих майнових наслідків (стягнення збитків, штрафу тощо) в разі порушення правил функціонування господарського механізму, які встановлюються державними органами в інтересах держави або сторонами в договорі [92, c. 8].

Господарська відповідальність, на думку Д. Липницького, А. Болотова, відрізняється сукупністю певних ознак:

1) суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання та їх структурні підрозділи, так і учасники господарських відносин, у тому числі відповідні органи державної влади;

2) у разі притягнення до неї йдеться (в кінцевому підсумку) про перетерпіння несприятливих наслідків економічного характеру (полягає у зменшенні благ суб’єкта господарювання, однак спрямована не на саму особу суб’єкта господарювання, а на його майнову базу та організацію діяльності);

3) застосовується у формі певної системи економічних санкцій, передбаченої і господарським законодавством, і укладеними договорами, і локальними нормативними актами суб’єктів господарювання;

4) застосовується тільки в разі правопорушення;

5) на відміну від цивільно-правової, адміністративної відповідальності, передбаченої нормами трудового права, вона настає незалежно від вини правопорушника;

6) з погляду форми ця відповідальність є юридичною, тому що являє собою вплив потерпілого (суб’єкта господарювання) або іншого учасника господарських відносин (державного органу управління або контролю) на правопорушника (суб’єкта господарювання) безпосередньо або за допомогою господарського суду, суду загальної юрисдикції або третейського суду.

Але в будь-якому разі держава забезпечує реалізацію господарської відповідальності за допомогою системи вповноважених державних органів.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки. З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою арбітражного суду (суду, третейського суду). Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього