Автор теорії можливості і дійсності О.С. Йоффе думає, що вплив, який різні обставини роблять на настання неправомірних наслідків, виявляється в тому, що одні з них створюють абстрактну можливість, інші - конкретну можливість, а треті - дійсність результату. Якщо неправомірна поведінка відіграє роль однієї тільки абстрактної можливості, відповідальність виключається. Якщо ж вона викликала конкретну можливість результату і тим більше перетворила результат з можливого в дійсний, у наявності причинний зв'язок, достатній для притягнення до відповідальності. Що ж стосується критеріїв розмежування абстрактної і конкретної можливості, а також грані між поведінкою, що створила можливість результату і перетворила її в дійсність, то О.С. Йоффе пропонує наступний підхід. Якщо відомі всі обставини, що сприяли настанню результату, то до числа обставин, що перетворили можливість у дійсність, можуть бути віднесені тільки ті, причинна сила яких одержала вираження в індивідуальних - фізичних чи суспільних - особливостях даного результату”. І далі: “Можливість конкретна, якщо вона перетворюється в дійсність об'єктивно повторюваними обставинами. Можливість абстрактна, якщо її перетворення в дійсність викликано об'єктивно неповторюваними обставинами” [50, с.118].

У свій час Г.Ф. Шершенєвич звертав увагу на те, що дві події, прийняті нами за причину і наслідок у звичайному слововживанні, розходяться в нескінченність, у бік попередніх умов і у бік наступних результатів. Поняття про причинний зв'язок, встановлене в праві, є коло явищ, штучно обмежених із загального числа нам відомих. Мета, яка змушує вирвати з безупинного ряду деяку частину, полягає у встановленні відповідальності за незаконні дії. Якби майнової відповідальності не існувало і держава приймало на себе завдання загладити матеріальні наслідки правопорушень, ніякого питання про причинний зв'язок для цивільного права не було б [64, с. 380].

Якщо поняття про причинний зв'язок, що визначає умови й обсяг відповідальності, є поняття, побудоване спочатку телеологічному, то воно саме визначається метою, що його викликала. Відповідальність є правовим наслідком, а тому і підставу її, тобто причинний зв'язок, не можна шукати там, де неможливий правовий вплив.

За межами правової досяжності безцільний причинний зв'язок для юриста.

У зв'язку з цим, на думку Г.Ф. Шершенєвича, варто визнати, що наслідок незаконних дії, за які особа, що вчинювала відповідає, не може йти далі того, що можна було передбачити в момент здійснення дії на підставі загально життєвого досвіду середній розумній людині [64, с. 385].

2.3 Вина як підстава господарсько-правової відповідальності.

За загальним правилом необхідною умовою для залучення боржника до відповідальності за порушення зобов'язання є вина боржника. Особа, яка не виконала зобов'язання або викона-ла його неналежним чином, несе майнову відповідаль-ність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або до-говором. Відсутність вини доводиться особою, яка по-рушила зобов'язання.

Здавалося б, з огляду на легальне визначення вини, як умови господарсько-правової відповідальності за порушення зобов’язання, було б вправі очікувати кардинальної зміни в напрямку досліджень у цій області господарського права, раніше зорієнтованих на примусове насаджування в цивілістиці кримінально-правових підходів до поняття вини як однієї з складових (суб'єктивна сторона) складу злочину.

На жаль, дотепер у сучасній юридичній літературі практично відсутній теоретичний аналіз вини як умови господарсько-правової відповідальності, а доктрина господарського права по інерції продовжує в основному залишатися на колишніх позиціях.

У радянській господарсько-правовій доктрині в останні десятиліття міцно затвердилося поняття вини як психічного відношення особи до своєї протиправної поведінки і її результату. Такий підхід до визначення поняття вини з різними варіаціями можна зустріти в роботах всіляких правознавців, які принципово не сходилися в поглядах і на менш значні категорії господарського права, ніж вина.

Так, Г.К. Матвєєв визначає вину як “психічне відношення правопорушника господарського правопорядку у формі умислу чи необережності до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків” [39, с.178]. О.С. Йоффе пише: “Під виною розумію психічне відношення особи до вчиненого нею протиправної дії чи бездіяльності, а також до наступивших в зв'язку з цим протиправних наслідків” [50, с.128]. Аналогічні точки зору висловлювалися й іншими авторами.

Деякі автори при визначенні поняття вини уникали вираження “вина як психічне відношення”, залишаючись на цивілістичних позиціях. Наприклад, по визначенню М.М. Агаркова, “провиною називається умисел чи необережність особи, що обумовлюють зроблену нею протиправну дію” [58, с.145]; Л.А. Лунц стверджував: “Провиною в господарському праві ми можемо назвати умисел чи необережність особи, що поступила протиправно і спричинила своїм вчинком шкоду іншій особі” [37, с.320].

Б.І. Пугінський підкреслював, що “вина повинна розумітися не як акт свідомості, а як характеристика діяльності порушника в конкретних умовах її здійснення” [44, с.150].

Ще більш визначеним виглядає зауваження Л.Н. Успенського про те, що “право має так само мало справи з психічними переживаннями людини, як з фізичними процесами природи. Праву немає справи до психічного процесу, і не про психічні переживання йде суперечка в суді” .

З огляду на популярність концепції вини як психічного відношення порушника до своєї поведінки і її результату, а також її доктринальне значення для цивільного права, незважаючи на очевидну її несумісність, із загальними представленнями цивілістики необхідно розібратися із сутністю цієї концепції, а також з її методологічними основами.

Найбільш яскравий представник визначення поняття вини через психічне відношення порушника до своїх дій (бездіяльності) і їхнім наслідкам Г.К. Матвєєв вказував на надмірно обережне звернення в цивілістиці до терміна “психічне відношення” і пояснював це побоюванням окремих авторів впасти в “психологізм”.

Г.К. Матвєєв підкреслював, що, даючи юридичний аналіз поняття вини в праві, не можна відвернутися від