з цим та деякими іншими нормативними актами, що регулюють механізм укладення міжнародних економічних договорів (контрактів), форс-мажор є обставиною, яка зві-льняє сторони договору від відповідальності у випадках невиконання ними взятих на себе зобов'язань або прострочення виконання догово-ру. При настанні обставин форс-мажору строк виконання контракту для сторони, на яку впливає обставина, відсувається на весь період її дії до моменту усунення її наслідків. Отже, невиконання зобов'язання в зазна-чений строк, викликане форс-мажорними обставинами, не визнається простроченням і не призводить до штрафних санкцій для зобов'язаль-ної сторони договору. Форс-мажор — це юридичний факт, що спричи-няє неможливість виконання договірних зобов'язань у строк. Для того щоб обставина була визнана форс-мажором, вона повинна настати піс-ля укладення договору, але аж ніяк не під час його укладення. У против-ному разі договір просто не укладається. Якщо одна із сторін заздале-гідь знала про неможливість виконання договірних зобов'язань та при-ховала цей факт від контрагента, то договір визнається недійсним з покладенням відповідальності на винну сторону.
Як і непереборна сила, форс-мажор являє собою зовнішню щодо діяльності зобов'язаної особи обставину, яка не залежить від її волі та бажання. Проте форс-мажор – це неможливість виконання зобо-в'язань у результаті цілеспрямованих дій осіб, що перебувають за межами зобов'язання. У зв'язку з цим як форс-мажорні обставини, що звільняють сторони від відповідальності за невиконання (нена-лежне виконання) договірних зобов'язань, повинні бути передбачені тільки такі обставини, які не можуть бути створені або штучно ви-кликані самими сторонами за договором.
Форс-мажорні обставини звільняють лише від договірної відпо-відальності, тобто вони є спеціальними обставинами, що звільняють від господарсько-правової відповідальності.
Форс-мажор – це виключні умови, які сторони закріплюють у договорі як підстави звільнення від подальшого виконання зобов'я-зання за договором, якщо такі умови матимуть місце в період чин-ності договору. Сторони за договором повинні погоджувати коло форс-мажорних обставин через прямо виражений їх перелік проведено без особистої участі боржника або в інший спосіб, нероз-ривно пов'язаний з особою боржника (наприклад, за авторським договором) і смертю кредитора, якщо виконання призначене особи-сто для нього (наприклад, особа, що одержувала відшкодування у зв'язку з ушкодженням здоров'я) [91, с. 348]. У цих випадках смерть учасника зобов'язання є підставою для його припинення.
Ліквідація юридичної особи також тягне за собою припинення її зобов'язань. При самоліквідації, ліквідації юридичних осіб у при-мусовому порядку і ліквідації комерційних юридичних осіб у разі визнання їх банкрутами всі вимоги кредиторів, незалежно від настан-ня строків по ним, задовольняються ліквідатором за рахунок майна відповідної юридичної особи в порядку черги. Вимоги, не задово-лені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
В окремих випадках обов'язки ліквідованої юридичної особи по виконанню зобов'язань може бути покладено згідно із законодавством на іншу юридичну особу. Наприклад, обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику підприємства каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з ви-конанням ним трудових обов'язків, покладається на органи соціаль-ного страхування. Страхові організації здійснюватимуть виплати на користь потерпілого і після ліквідації юридичної особи, яка заподія-ла шкоду, за рахунок капіталізованих нею при ліквідації сум.
Отже, підсумовуючи все вищевикладене у другому розділу роботи, можна дійти наступних висновки:
1. Юридичною підставою господарської відповідальності є закон, а фактичною – склад господарського правопорушення. Склад господарського правопорушення, складається з наступних підстав (чи умов) правопорушення: протиправна дія (бездіяльність), шкода (чи шкідливі наслідки); причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками, що наступили; вина правопорушника.
2. Протиправними визнаються дії (бездіяльність), що порушують права й обов’язки, закріплені або санкціоновані нормами господарського права, а також хоча і не передбачені конкретною нормою права, але суперечать загальним началам і змісту господарського законодавства.
3. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони полягає в тому, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки заподіювача.
4. В сучасних господарсько-правових відносинах вина розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.
5. У господарському праві діє припущення (презумпція) вини особи, яка вчинила правопорушення. Особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини (умислу або необережності).У господарському праві необережність поділяється на легку і грубу, хоч критеріїв їх розмежування немає ні в законодавстві, як і не окреслено чітких їх контурів у судовій практиці та науковій літературі.
Розділ ІІІ. Форми господарсько-правової відповідальності
У відношенні форм (мір) господарсько-правової, і зокрема договірної, відповідальності, тобто форм вираження несприятливих наслідків у майновій сфері правопорушника, що є наслідком допущеного ним правопорушення, у юридичній літературі висловлені позиції, що не відрізняються визначеністю. Приведемо найбільш характерні з них.
Форма господарсько-правової відповідальності – це засіб відображення тих додаткових майнових обтяжень, що покладають-ся на правопорушника.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а