у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених господарських санкцій, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків учасниками господарсько-правових відносин регулюється главою 25 Господарського кодексу України.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторо-на одержала б у разі належного виконання зобов'язан-ня або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуван-ню особою, яка допустила господарське правопору-шення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витра-чених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазна-ла збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неотриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховува-ти у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випад-ках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зо-бов'язань може бути встановлено обмежену відпові-дальність за невиконання або неналежне виконання зо-бов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо ви-могу не задоволено у добровільному порядку, — на день подання до суду відповідного позову про стягнен-ня збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може за-довольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити по-годжений розмір збитків, що підлягають відшкодуван-ню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок за-лежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обме-ження їх відповідальності, якщо розмір відповідаль-ності для певного виду зобов'язань визначений зако-ном.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджу-ватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання — господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГКУ сторони господарського зо-бов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Варто навес-ти позицію з цього приводу Вищого арбітражного суду України, що висловлена ним у п. 1.2 роз'яснення №02-5/218 від 30.03.95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зо-бов'язань за договором поставки».

Зазначена умова договору означає, що у кожному ви-падку порушення зобов'язання кредитор не повинен до-водити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі засто-сування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання. Загальної методики для визначен-ня розміру збитків від порушення господарських дого-ворів, яка б була затверджена КМУ, поки що немає. Як орієнтир можна використовувати «Временную методику определения размера ущерба (убытков), причиненного нарушениями хозяйственных договоров», схвалену 21.12.90 Держкомісією Ради Міністрів СРСР з еконо-мічної реформи.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити не-обхідних заходів щодо запобігання збиткам у госпо-дарській сфері інших учасників господарських відно-син або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, — зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добро-вільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимага-ти відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбав-ляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або догово-ром не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від по-дальшого виконання зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сто-рони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її вико-нання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобо-в'язання.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сто-рону від виконання зобов'язання в натурі, крім ви-падків, зазначених у частині третій статті 193 ГКУ.

У