Щодо змісту господарсько-правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб'єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.). Закон України "Про підприємства в Україні" закріплює принцип повної матеріальної відповідальності господарюючих суб'єктів аж до банкрутства [12]. Стаття 24 зазначеного Закону передбачає, що "підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх зобов'язань по розрахунках, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" [13]. Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесуальне (арбітражне) оголошення господарюючого суб'єкта-боржника банкрутом.

Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

У функціональному відношенні господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов'язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку у сфері економіки (в господарських відносинах).

Господарські правопорушення класифікуються на договірні і позадоговірні.

В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

а) - правопорушення на стадії виникнення договорів, порушення термінів укладання, процедури врегулювання розбіжностей, укладання договорів, які суперечать вимогам закону;

б) - порушення строків виконання договорів та інших умов господарських договорів, господарських зобов'язань щодо поставки продукції, перевезення вантажів, виконання робіт;

в) - порушення господарських зобов'язань щодо якості поставленої продукції;

г) порушення державної дисципліни цін, пов’язаних з виконанням договорів;

д) - порушення у сфері кредитно-розрахункових відносин, пов'язаних з виконанням господарських договорів;

е) - порушення господарських зобов'язань щодо перевезення вантажів.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні порушення:

а) - порушення антимонопольного законодавства;

б) - порушення податкової дисципліни;

в) - заподіяння суб'єктам господарювання шкоди підприємствам, установам, організаціям.

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі ознаки:

· Юридичнтість. Така відповідальність являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою господарського суду (суду, третейського суду). Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисник державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.

· Матеріальність. Вона застосовується у формі певної системи майнових (економічних) санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Господарюючі суб'єкти як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків і т. ін.). Закон "Про підприємства в Україні" [12] закріплює принцип повної матеріальної відповідальності господарюючих суб'єктів аж до банкрутства. Стаття 24 зазначеного закону передбачає, що "підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх зобов'язань по розрахунках, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати оголошення судом господарюючого суб'єкта-боржника банкрутом.

· Протиправність. Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у випадку наявного правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини.

· Стимулюючість. У функціональному відношенні господарсько-правова відповідальність покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов'язань. Отже, її головною метою є забезпечення правопорядку в сфері економіки (в господарських відносинах).

Питання про поняття господарсько-правової відповідальності багато років є спірним у юридичній науці. В господарському праві багато понять вживаються у різноманітних цілях, що визначає і зміст відповідного поняття. Сказане повною мірою відноситься і до поняття “ господарсько-правова відповідальність”. Цим насамперед обґрунтовуються множинністю точок зору щодо сутності цього поняття, висловлених у юридичній літературі. Справа в тому, що пропоновані висновки залежать нерідко від обраного аспекту дослідження цього неоднозначного поняття.

У тих випадках, коли господарсько-правова відповідальність розглядалася правознавцями як вид соціальної відповідальності, вони неминуче приходили до необхідності виділення як істотні ознаки цього поняття таких її ознак, що дозволяють відокремити юридичну (у тому числі господарсько-правову) відповідальність від інших видів соціальної відповідальності: моральної, економічної і т.п. Такий підхід приводить до висновку про те, що господарсько-правова відповідальність являє собою форму державного примусу. Наприклад, В.П. Грибанов визначав господарсько-правову відповідальність, як одну з форм державного примусу, зв’язану з застосуванням санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав і стимулювання нормальних економічних відносин юридично рівноправних учасників господарського обороту [48, с. 95] .

Б.І. Пугінський відзначав, що, “хоча відповідальність може бути реалізована в безперечному (непозовному) порядку і навіть добровільно покладення на себе боржником шляхом сплати суми чи неустойки збитків потерпілій стороні, це не змінює її державно-примусового характеру” [44, с. 137].

Питання про суть санкції та її співвідношення з поняттям відповідальності залишається дискусійним як у літературі із загальної теорії права, так і в галузевих