Учасник господарських відносин, який відшкоду-вав збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних праців-ників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Учасник господарських відносин у разі порушен-ня ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобо-в'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відпо-відно до вимог, встановлених ГКУ та іншими законами.

Обчислення розміру збитків здійснюється у ва-люті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

У разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у грив-нях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

3.1 Штрафні та оперативно-господарські санкції - як засіб ефективного впливу на суб'єктів господарювання

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції — уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

До За-кону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» необхідно внести ряд змін, які б давали визначення пені у сфері зовнішньоекономічної діяль-ності, деталізували порядок її застосуван-ня, встановлювали (розширювала) пере-лік випадків, у яких пеня не застосовуєть-ся. У свою чергу, ці зміни обов'язково по-винні узгоджуватись із усіма чинними нормативно-правовими актами, що регу-люють зовнішньоекономічну діяльність українських суб'єктів господарювання.

Крім того, на думку Ненюк Н., несправед-ливим є розмір пені. Оскільки вона є практично повторною відповідальністю, яка до того ж застосовується за порушення зобов'язань контрагентом суб'єкта господарю-вання, доцільно встановити її розмір на рівні облікової ставки Національного бан-ку України за кожен день прострочення, що існувала на момент вчинення порушен-ня (в перший день незарахування валют-ної виручки або ненадходження товару на митну територію України) [97, c. 59].

Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.

Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, відповдіно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов’язань.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог Господарського кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарювання — господарською організацією.

Що стосується накладення штрафів на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, то закони України, що регулюють застосування спеціальних санкцій потребують подадьшого вдосконалення. Слід визначити дії контролюючих ор-ганів щодо порядку притягнення до зовнішнь-оекономічної відповідальності, порядку та строків стягнення спеціальних штрафних санкцій.

Не можна накладати штрафи на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, якщо з їх боку не відбувається ніяких правопорушень, а до відповідальності слід притягати винну сторону (якщо така є). Йдеться про випадки, коли зарахування ви-ручки не відбувається у належний термін не з вини резидента, або коли такого зарахування взагалі не може відбуватися, оскільки були за-раховані однорідні зустрічні вимоги резиден-та - суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та його іноземного контрагента.

Для вдосконалення правового регулюван-ня, його повноти має бути місце адміністра-тивній відповідальності серед видів відпові-дальності у зовнішньоекономічній діяльно-сті. Тому, Бабак О. пропонує доповнити ст. 33 Закону про зовнішньоекономічноу діяльность, адміністративною відповідальністю, оскільки спеціальні штрафні санкції, за своїм змістом і значенням підпадають під її ознаки: застосування таких штрафів відбувається згідно із законами, а не із контрактом; відбу-вається захист тільки інтересів держави; вони є засобами державного примусу; штрафи не зупиняють порушення, а мають на меті пока-рання правопорушника [99, с. 24].

Якщо