Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Існує думка, що одночасне застосування заздалегідь встанов-лених збитків і штрафних санкцій є дещо об-меженим. Їх доцільно застосо-вувати разом лише у випадку встановлення сукупних штрафних санкцій. Наявність схо-жих ознак штрафних санкцій і заздалегідь встановлених збитків може призвести до неможливості розрізнити ці дві форми відповідальності.

Крім того, законодавством не врегульова-не питання про співвідношення розміру збит-ків, заздалегідь встановленого сторонами, та дійсного розміру збитків, яких зазнав кре-дитор внаслідок порушення зобов'язання. Системою англо-американського права, що опе-рує інструментом заздалегідь встановлених збитків декілька століть, встановлені певні ва-желі, за допомогою яких сторони можуть по-новити баланс між заздалегідь встановленими збитками та дійсно спричиненою шкодою. В українському законодавстві така проблема ще не вирішена. Можливо, через це сторони договору не застосовують інститут заздалегідь оцінених збитків у договірних умовах, надаю-чи перевагу традиційним для нашого права штрафним санкціям [100, с. 48].

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, — уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов’язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов’язань стягуються судом у доход держави.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

На думку Адамовської О.А. під час зменшення розміру штрафних санкцій, судом береться до уваги лише важкий майновий стан боржника, а не наявний майновий стан обох сторін, як це випливає з ч. 1 ст. 233 ГК. Проте врахування такої обставини не узго-джується із сутністю штрафних санкцій: во-ни являють собою засіб впливу на потенційного порушника зобов'язання і повинні в першу чергу захищати інтереси добросовіс-ного учасника господарського обороту. В су-часних ринкових умовах кожен із суб'єктів господарювання повинен самостійно нести ризик настання негативних майнових на-слідків у результаті своєї діяльності. Пропо-нується виключити з ч. 1 ст. 233 ГК визначен-ня майнового стану сторін обставиною, яка має враховуватися судом при зменшенні штрафних санкцій [98, c. 135].

Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 235 господарського кодексу України за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов’язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред’явлення претензії порушнику зобов’язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Доцільно розглянути питання відповідальності, на прикладі окремого суб’єкта відповідальності, яким може бути товарна біржа. Так, реалізація відповідальності товарної біржі у випадку правопорушення з її боку гарантує