У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


зобов’язаний виконати зобов’язання у своїй частці. При солідарному обов’язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників ра-зом, так і від кожного з них окремо, причому як пов-ністю, так і в частині боргу.

Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, поки зобов’язання не погашено повністю.

Виконання солідарного зобов’язання повністю од-ним з боржників звільняє решту боржників від вико-нання своєї частки зобов’язань кредиторові.

Боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не вста-новлено законом або договором.

У відношенні солідарних зобов’язань Господарський кодекс України забезпечує диференційоване регулювання в залежності від того, чи зв’язане солідарне зобов’язання зі здійсненням підприємницької діяльності. У звичайних випадках солідарний обов’язок (відповідальність) чи солідарна вимога виникають тільки в тих випадках, коли ця (солідарність) прямо встановлена законом, зокрема при неподільності предмета зобов’язання.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність настає тоді, коли існують основне і додаткове до нього зобов’язання і одне, і друге порушені.

Нові положення щодо субсидіарної відповідальності міс-тить ст. 619 Цивільного кодексу України [3]. До заявлення вимоги до особи, яка відповідно до закону, інших правових актів або умов зобов’язання несе відповідальність додатково до відпо-відальності іншої особи, що є основним боржником (субси-діарну відповідальність), кредитор повинен заявити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на заявлену вимогу, ця вимога в повному обсязі може бути заявлена до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не має права вимагати задоволення своєї вимоги до основного боржника від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника або безспірного стягнення коштів з основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, поставле-ної їй кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо до цієї особи вчинено позов, — залучити основного боржника до участі у справі. Інакше основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, що відповідає субсидіарно, заперечення, які він мав проти кредитора.

За загальним правилом, господарське законодавство передба-чає обов’язок боржника (заподіювача) перед кредитором (по-терпілим) відшкодувати збитки у повному обсязі. Це сто-сується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або пош-кодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби боржник виконав зобов’я-зання .

Відповідальність у цих випадках вважається повною. За окремими видами зобов’язань законодавство може встанови-ти обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань. Це означає, що за порушення обов’язку сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються або хоч і відшкодовуються, але не в пов-ному обсязі. Так, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмірі фактичної шкоди, тобто неодержані доходи в цих зобов’язаннях не відшкодовуються [9].

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено неустойку, то збитки відшкодовують у частині, яка не покрита неустойкою. Зако-нодавством або договором можуть бути передбачені випадки: коли допускається стягнення лише неустойки, але не збитків; коли збитки можуть бути стягнені у повній сумі понад неус-тойку; коли за вибором кредитора можуть бути стягнені або неустойка, або збитки.

Повне відшкодування збитків, заподіяних порушенням договірних зобов’язань між організаціями, передбачено нині у сферах поставки, купівлі-продажу, деяких підрядних відно-синах тощо. Стосовно ж більшості інших господарських зобов’язань (постачання енергії та газу, перевезення, капі-тальне будівництво, проектні роботи тощо) передбачається не повна, а обмежена відповідальність за порушення договорів або у формі виплаченої неустойки (коли допускається стяг-нення лише неустойки, але не збитків), або у формі дійсної (фактичної) шкоди без права відшкодування упущеної виго-ди.

За новим законодавством повне відшкодування збитків на-буває широкого застосування.

Насамперед, у співвідношенні неустойки і збитків як форм відповідальності загальною стає штрафна неустойка, а не залікова, тобто якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то її стягнуть у повному розмірі понад відшкодування збитків (п. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України). У зобов’язаннях з участю суб’єктів підприємництва, замість обмеженої, запроваджується, як правило, повна май-нова відповідальність.

З окремих видів зобов’язань закон чи інші правові акти можуть встановлювати підвищену (зокрема, кратну) відпові-дальність за порушення цивільних прав та обов’язків. Так, за Законом України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" від 27 січня 1995 р. [18] користувачі бібліотечних послуг мають право одержувати в користування книги, документи та інші носії інформації з бібліотечних фондів відповідно до правил користування бібліотекою, користуватися послугами довід-ково-інформаційного, бібліографічного характеру та одержу-вати інші послуги (в тому числі і платні). Правила користу-вання бібліотечним фондом можуть передбачати кратне від-шкодування шкоди у зв’язку з втратою, знищенням, пошкодженням або крадіжкою книг, документів, інших носіїв інформації, в тому числі окремих одиниць бібліотеч-ного фонду (статті 20 і 23 Закону).

Від субсидіарної відповідальності необхідно відрізняти відповідальність боржника за дії третіх осіб. Виконання зобов’язання, що виникло з договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правила-ми, а так само якщо третя особа зв’язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором. Суб’єктом виконання є боржник, як сторона зобо-в’язального правовідношення. На ній лежить обов’язок виконати зобов’язання, і від неї кредитор має право ви-магати виконання.


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30