Неважко помітити, що своїм походженням вчення про склад господарського правопорушення в цілому і повністю зобов’язано кримінальному праву. Так, власне, його прихильники даної обставини і не приховають, про що свідчать, наприклад, міркування Г.К.Матвєєва про важливе пізнавальне значення поняття злочину для всіх галузей права, який наполягав на тому, що “на цю ознаку складу до останнього часу не звертали належної уваги ні загальна теорія права, ні конкретні правові дисципліни. Г.К. Матвєєв, — стверджує, що представники науки кримінального права, перші розробили поняття складу і довели, що воно є, подібним науковій абстракції” [47, с.13].

Погляди ж деяких цивілістів [91, с. 348], що не визнавали існування складу господарського правопорушення, а говорили про окремі підстави чи про умови господарсько-правової відповідальності, розцінювалися як “удар по цілісності концепції”. “Виходить,- щиро дивувався Г.К. Матвєєв, - що в одних галузях права (наприклад, у кримінальному) як підстави відповідальності виступають одні обставини, а в інших інші, хоча вже давно стало ясним, що підставами усіх видів відповідальності в нашому праві є в принципі ті самі фактичні обставини: особи й організації відповідають у нас за протиправні, шкідливі і винні вчинки. Заради порятунку категорії “склад господарського правопорушення” у якості загальної і єдиної підстави господарсько-правової відповідальності, стосовно до ситуацій, коли з всією очевидністю виявляється абсурдність такого підходу (наприклад, при відповідальності у формі неустойки, коли не потрібно доводити ні наявність шкідливих наслідків, ні причинний зв’язок, або коли відповідальність настає при відсутності вини), Г.К. Матвєєв пропонує, всупереч всім уявленням цивілістики, не називати такі випадки відповідальністю, а говорити про обов’язок сплатити штраф чи відшкодувати шкоду. На крайній випадок можна було б визнати, що в подібних ситуаціях як підстава відповідальності має місце “обмежений склад” [47, с.7].

Не збираючись вступати в полеміку з прихильниками вчення про склад господарського правопорушення як загальну і єдину підставу господарсько-правової відповідальності, Г.Ф. Шершенєвич говорив про те, що господарська відповідальність будується на інших началах, ніж кримінальна. “Покарання припускає неодмінно злочин без кримінального правопорушення немає кримінальної відповідальності. Навпаки, господарсько відповідальність встановлюється іноді за межами господарського правопорушення.

На думку М.І. Брагінського, підставою господарсько-правової відповідальності (єдиною і загальною) є порушення суб’єктивних господарських прав, як майнових, так і особистих немайнових, оскільки господарсько-правова відповідальність являє собою відповідальність одного учасника майнового обороту перед іншим, відповідальність порушника перед потерпілим, її загальною метою є відновлення порушеного права на основі принципу відповідності розміру відповідальності розміру заподіяної шкоди чи нанесеним збиткам. При застосуванні господарсько-правової відповідальності не мають ніякого правового значення “шкідливі наслідки” з точки зору негативного впливу допущеного порушення господарських прав на суспільні інтереси (в тім, як і самі суспільні інтереси), “об’єктивна” і “суб’єктивна” сторони господарського правопорушення [73, 156].

Таким чином, на нашу думку порушення права суб’єкта господарських правовідносин тягне необхідність відновлення порушеного права, у тому числі і шляхом застосування господарсько-правової відповідальності. Звідси підставою такої відповідальності і є саме порушення суб’єктивного господарського права.

Стосовно до окремих видів порушених суб’єктивних господарських прав, а також суб’єктам, що допустили їхнє порушення, законодавець сформулював обов’язкові загальні вимоги, дотримання яких необхідно для застосування господарсько-правової відповідальності. Такі встановлені законом вимоги є умовами господарсько-правової відповідальності. До їхнього числа відносяться: протиправна поведінка; наявність збитків (шкоди); причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками (шкодою), вина порушника.

2.1. Протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи.

У юридичній літературі підставою господарсько-правової відповідальності традиційно визнається правопорушення. При цьому під господарським правопорушенням прийнято розуміти не відповідну закону дія чи бездіяльність, або це називають одним терміном “протиправна поведінка”.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка по-рушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договір-ного зобов'язання.

Протиправність поведінки боржника або кредитора поля-гає в порушенні договірного зобов'язання. Відповідно до чинного законодавства порушенням зобов'язання є неви-конання або неналежне виконання, тобто виконання з пору-шенням умов, визначених змістом зобов'язання. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення боржника або кредитора. Судити про прострочення боржника або креди-тора можна тоді, коли порівняти встановлені законом чи договором послідовність і строки виконання сторонами своїх обов'язків і фактичну наявність (або відсутність) такого вико-нання у визначений час.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов'язання в обумовлений строк (термін). Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Креди-тор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг викона-ти свого зобов'язання.

Так, Г.Ф. Шершенєвич відзначав, що господарське правопорушення є насамперед недозволена дія, тобто дія, заборонена об’єктивним правом. Тому всяка дія, яка являється тільки здійсненням права, що не виходить за межі, визначених законом суб’єктивних прав, не складає правопорушення, як би воно не було шкідливим для інших осіб. Так, наприклад, відкриття торгового закладу поруч чи навпроти колишнього магазину здатне зовсім підірвати торгівлю останнього; але, яку б шкоду не наносила та конкуренція, вона означає тільки здійснення права. Сусід, користаючись своїм правом власності, вириває на своєму дворі колодязь і тим самим перерізає водоносну жилу, що постачала водою сусідній колодязь [64, с. 392].

Протиправність поведінки, тобто порушення відповідними діями чи бездіяльністю норм права, розглядається як абсолютно необхідна ознака всякого порушення, що тягне господарсько-правову відповідальність. Правда, О.С. Йоффе вказував і