Натуралізація має два основні різновиди: індивіду-альна і натуралізація внаслідок правонаступництва держав. Остання, як правило, відбувається в момент виник-нення нової держави.

У свою чергу індивідуальна натуралізація поділяєть-ся на натуралізацію, яка базується на особистому вибо-рі, і натуралізацію за законом. Остання являє собою юри-дичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо. Згадані вимоги, як уже зазначалося, відображено у ст. 6 Закону України "Про громадянство України". Законо-давство всіх країн передбачає певні передумови натуралізації (досягнення повноліття, письмова заява, знання мови тощо).

Перш за все для подання заяви про натуралізацію вима-гається досягнення певного віку, як правило повноліття, тоб-то 18 років, у ряді країн — 21 року і більше (наприклад, у Греції і Бельгії).

В Україні Законом цей вік визначено у 18 років.

Питанню натуралізації присвячена ст. 9 Закону "Прий-няття до громадянства". Згідно з цією статтею іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

- визнання і додержання Конституції України та зако-нів України;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які бу-ли громадянами держав, міжнародні договори України з яки-ми дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони);

- зобов'язання припинити іноземне громадянство, під-ставою якого є письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить гро-мадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що ви-дав йому тимчасове посвідчення громадянина України [11; с. 39.].

Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання при-пинити іноземне громадянство і подати про це документ, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до грома-дянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.

Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з неза-лежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це пра-вило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони.

Декларація про відмову від іноземного громадянства — документ, в якому особа засвідчує свою відмову від грома-дянства іншої держави і зобов'язується не користуватися правами цієї держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних з належністю до її громадянства.

Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вима-гається від іноземців, які є громадянами держав, законодав-ство яких передбачає автоматичне припинення особами гро-мадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими пе-редбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства;

Наступна вимога до осіб, які бажають натуралізуватися, — постійне проживання у країні протягом певного строку (наприклад, в Швейцарії — 12 років, Австрії і Іспанії — 10, в Італії, Фінляндії, Швеції та США — 5 років).

При цьому можуть бути і додаткові вимоги. Так, відповід-но до американського законодавства необхідно фізично пере-бувати у країні не менш як 2,5 року і проживати у штаті, в якому подано заяву, не менш як 6 місяців; у Швейцарії із загального строку в 12 років необхідно постійно проживати у країні 3 роки протягом 5 років, які передували поданню заяви.

В Україні згідно з Законом для набуття громадянства в порядку натуралізації необхідно безперервно проживати на законних підставах на території України протягом останніх 5 років. Безперервне проживання на території України — це проживання особи в Україні, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне прожи-вання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відпо-відного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України понад 2 роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та пере-бувала з громадянином України понад 2 роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи при-тулок в Україні, термін безперервного проживання на закон-них підставах на території України встановлюється на 3 ро-ки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, — на 3 роки з моменту одержання дозво-лу на проживання в Україні.

Отримання дозволу на постійне проживання в Україні не поширюється на осіб, які