Пропоную додаткові заходи, застосування яких могло б, на мій погляд, сприяти позитив-ним результатам в подоланні нелегальної міграції і створення дійового механізму видворення нелегальних мігрантів до місць їх постійного проживання або до країн, з яких вони прибули. Для цього необхідно укласти відповідні міжурядові угоди, створити місця їх тимчасового утримання та залучити кошти з організацій, які мають прибуток від приймання іноземців в Україні.

Необхідно законодавчо закріпити положення про конфіскацію автомобілів або іншого майна, використовуваного при переміщенні нелегальних мігрантів через кордон, за наявності підстав вважати, що вони використовувалися з метою контрабанди людей.

Виходячи з положень наведеного вище Закону, можна зробити висновки, що міграція — складне історичне явище, і міграційний компонент завжди має суттєвий вплив на формування національного та кількісного складу населення України.

Важливу роль у регулюванні державою імміграційних процесів покликані відігравати Міністерство закордонних справ України, Міністерства охорони здоров'я, освіти, еко-номіки, фінансів, Держкомстат України та інші – кожне міністерство і відомство відповідно до своїх основних функцій. Особливо варто наголосити в цьому контексті на ролі і місці Міністерства праці і соціальної політики. Нині, коли потік іммігрантів, переселенців в Україну щорічно обчис-люється сотнями тисяч осіб, саме це міністерство повинно стати головним провідником державної політики стосовно легальних іммігрантів та інших категорій іноземних грома-дян, переселенців, які одержали законне право на прожи-вання в Україні, вирішувати питання створення робочих місць, працевлаштування та їх соціальної адаптації.

Важливе місце для визначення, становлення і реалізації державної політики у сфері регулювання імміграційних процесів посідають такі структурні підрозділи системи дер-жавного управління, як Адміністрація Президента України та Рада безпеки і оборони України. У складі апарату Адміністрації Президента є відділ громадянства, функції якого поляга-ють, окрім усього іншого, в підготовці пропозицій щодо формування та коригування державної політики в сфері імміграції. Що стосується Ради безпеки і оборони України, то вона має розглядати і розв'язувати концептуальні довгострокові проблеми державного регулювання імміграційних процесів під кутом зору забезпечення національної безпеки держави з огляду на перебування на її території значної і всезростаючої кількості іноземних громадян.

Отже, система регулювання імміграційних процесів в Україні, в цілому сформувалась. Від найвищих представницьких та виконавчих органів вла-ди - Верховної Ради та Кабінету Міністрів України - до місцевих органів діють відповідні структури, створюється та розширюється правове поле в цій сфері державної діяль-ності, вдосконалюються організаційні форми і методи ви-конавської роботи, розвивається міжнародне співробітниц-тво України як на двосторонній, так і на багатосторонній основі.

Список законодавства та використаної літератури

Нормативно-правові акти

Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. – Київ, 1996.

Закон України “Про громадянство України” // Юридичний вісник України. – 2001. – №11.

Закон України “Про правовий статус іноземців” // ВВР – 1994 – №23 – с. 161.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" // ВВР, 1994 р., N 18, ст. 101; 2002 р., N 51, ст. 370

Указ Президента України « Про заходи щодо поліпшення організації розгляду питань громадянства” від 6 листопада 1997р. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.

Права людини. Міжнародні договори України ( спілка юристів України, Київ "Юрінформ", 1992).

"Декларація про державний суверенітет України", прийнята Верховною Радою Української РСР 16.07.1990 р.

Постанова Кабінету Міністрів Ук-раїни «Про правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і тран-зитного проїзду через її територію» від 29 грудня 1995 року // Офіційний вісник України. – 1996. – №2. – с. 29.

Постанова Кабінету міністрів України “Про утворення Державного департаменту у справах національностей та міграції” // Офіційний вісник України. – 2000. – №14. – с. 39.

Многографії та підзучники

Конституционное право / Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: БЕК, 1996.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1996.

Конституційне право України: Навч. посіб. – 1-е вид. / Погорілко В.Ф. – К.: Наукова думка. – 2002. – 734 с.

Міжнародне приватне право: Навч. посіб. / Фединяк Г.С., Фединяк Л.С. – 2-е вид., допов. – К.: Юрінком Інтер. – 2000. – 416 с.

Конвенція про громадянство одруженої жінки від 20 лютого 1957 р.

Конвенція про скорочення випадків безгромадянства від 30 серпня 1961 р

Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. редактори Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.

10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини // Освіта України – 1998 – 9 грудня.

Андрієнко В., Бритченко С., Суботенко В. Громадянство України у питаннях і відповідях. – К., 2002.

Бритченко С.П. Науково - практичний коментар Закону України "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України" // С.П.Бритченко, С.Б.Чехович. - К.: Алерта, 2005.

Висовень О.В. Громадянство України: розвиток національного законодавства і міжнародне право // Законодавство України та міжнародне право: (Пробл. гармонізації): Зб. наук. пр. - К., 2001. - Вип. 8. - С. 241-247

Бірюков І. До питання визначення термінів “громадянин” і “фізична особа”. // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 7. – С. 42 – 44.

Годованець В.Ф. Конституційне право України : Конспект лекцій.- К.: МАУП, 200.-216с.

Громадянство України // Урядовий кур‘єр – 2000. – №11. – с. 12-13. Земцов В.

Громадянство