Реферат

Суб’єкти міжнародного права

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1.Основні підходи до поняття суб’єктами МП.

Розділ 2. Держава – основний суб’єкт МП.

2.1.Територіальна і екстратериторіальна юрисдикції.

Розділ 3. Види держав як основних суб’єктів міжнародного права.

3.1.Держави, які мають статус постійного нейтралітету.

Розділ 4. Обмеження міжнародної правосуб’єктності.

Розділ 5. Правосуб’єктність міжнародних зв’язку з розпадом СРСР.

5.1. Ознаки, які можуть мати міжнародну правосуб'єктність.

Розділ 6. Визнання і міжнародна правосуб'єктність

6.1. Форми визнання

6.2. Визнання уряду

6.3. Визнання уряду у вигнанні

Розділ 7. Міжнародно-правове регулювання правонаступництва

Розділ 8. Правонаступництво України у зв'язку з розпадом СРСР

Розділ 9. Міжнародні економічні організації — суб’єкти міжнародного права

9.1. Поняття та правовий статус міжнародної економічної організації

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

«…міжнародне право – це велика юридична споруда, яка дбайливо будувалася людством протягом століть із метою створення і затвердження нормальних впорядкованих відносин між державами…» (з рішення міжнародного Суду ООН)

Об’єктом дослідження даної дипломної роботи є суб’єкти міжнародного права. Суб’єктом міжнародного права необхідно вважати такого учасника міжнародних відносин, який має міжнародні права та несе міжнародні обов’язки або є носієм міжнародної правосуб’єктності.

Тема даної дипломної роботи є надзвичайно актуальною. Тому, що досі залишається дискусійним питання про коло суб’єктів міжнародного права. До середини ХХ ст. переважала думка про держави, як про виключних суб’єктів міжнародного права. Після ІІ-ї світової війни офіційно визнається міжнародна правосуб’єктність міжурядових організацій, а згодом – народів, що виборюють свою незалежність. Не визначеним залишається питання про визнання суб’єктом міжнародного права фізичних осіб, неурядових міжнародних організацій, інших юридичних осіб. Перспективною є постановка питання про міжнародну правосуб’єктність загалом.

Предметом дослідження даної дипломної є саме міжнародне право.

Об’єктна сфера міжнародного права постійно розширюється за рахунок питань, які традиційно належали до внутрішньої юрисдикції держав, а зараз передані для міжнародно-правового регулювання (так, до СОТ перейшли питання застосування тарифних і нетарифних бар’єрів, інтелектуальної власності, інвестиційних заходів, екологічних нормативів; до компетенції МВФ держави передали питання пов’язані із валютними курсами та платіжними балансами).

Розділ 1. Основні підходи до поняття "Суб'єкти МП"

Викладення проблеми міжнародної правосуб'єктності може бути обмежене ствердженням про те, що "носіями міжнародних прав і обов'язків виступають... у першу чергу і головним чином держави". Так вважав Ф.І.Кожевников [Международное право: Учебник / Под ред. Ф.И. Кожевникова. — М: Междунар. отношения, 1981. — С. 21]. Трохи інакше формулюють поняття суб'єкта міжнародного права Г.В.Ігнатенко і Д.І.Фельдман, котрі вказують, що "суб'єкти міжнародного права можуть бути визначені як утворення, незалежні один від одного, не підпорядковані в сфері міжнародних відносин будь-якій політичній владі, котрі мають юридичну здатність до самостійного здійснення прав і обов'язків, встановлених міжнародним правом", а сам опис і характеристика суб'єктів займають у їхньому підручнику п'ять сторінок [Международное право: Учебник / Под ред. Г.И. Тункина. — M.: Юрид. лит., 1982.—С. 81]. О.Ушаков дає стисле визначення. Він обмежується твердженням, що "суб'єкти міжнародного права — це учасники міжнародних відносин, які мають права і обов'язки, котрі встановлені міжнародним правом" [Международное право: Учебник / Под ред. Н.Т. Блатовой. — M.: Юрид. лит., 1987. — С. 70.].

Одне з найкращих визначень дає С.В.Черниченко: " СМП - Це носій міжнародних прав і обов'язків, які виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або приписів міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої прямо регулюється міжнародним правом і яка вступає чи може вступати у міжнародні публічні (міжвладні) Правовідносини" [Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. — M.: Междунар. отношения, 1995. — С. 57]. Досить стисле визначення Л.Оппенгейма, котрий пише, що до суб'єктів міжнародного права належать держави, які у своїх взаємовідносинах визнають для себе юридичне обов'язковими норми міжнародного права. При цьому він поділяє держави на "цілковиті міжнародні особи" (в іншому місці він іменує їх "реальними міжнародними особами"), які мають повний суверенітет, та напівсуверенні держави, або "нецілковиті міжнародні особи" [Оппенгейм Л. Международное право. — М.: Госиздат, иностр. лит., 1948. — Т. 1, полутом 1. —С. 129]. І.І.Лукашук конструює поняття "суб'єкт міжнародного права", виходячи з твердження, що держава -основний суб'єкт міжнародного права, який, будучи носієм суверенітету, представляє країну в міжнародних відносинах і здатний здійснювати міжнародні права і обов'язки [Лукашук Й.Й. Международное право. Общая часть: Учебник. — M.: БЕК, 1997. — С. 293].

СМП - учасники MВ, урегульованих нормами МП, що є юридичне незалежними та здатні самостійно здійснювати права та обов'язки, встановлені даними нормами. (Тимченко С. 28).

На відміну від внутрідержавного права для СМП властиве поєднання правоздатності та дієздатності = правосуб'єктність.

Розрізняють первинні та вторинні суб'єкти.

І. Первині - держави та народи, що реалізують право на самовизначення (боряться за незалежність), їх поява – результат природньоісторичного процесу розвитку.

II. Вторинні - ті, що створюються на основі волевиявлення первинних: міжурядові організації, державоподібні утворення. Назвіть приклади.

Чому Ватікан - утворення ?

В. - адміністративний центр католицької церкви на чолі з папою римським, "держава-місто" в межах столиці Італії - Риму. Площа 44 га., населення - 1 тис. чол. Ватіканське громадянство має 400 чол. Але! Має дипломатичні відносини з багатьма державами у багатьох державах світу, постійний спостерігач в ООН та ін, є учасником МДоговорів. Правовий статус Ватікана визначений спеціальною угодою з Італією 1984 р.

Ці названі суб'єкти є загальновизнаними. Дискусії ведуться щодо міжнародної правосуб'єктності індивідів (ф.о.) та міжнародних неурядових організацій (МНУО).

Відповідальність за міжнародні злочини?

Звернення до органів ООН чи регіональних організацій для захисту порушених прав.

Наведений далеко не повний перелік (в основному вітчизняного походження)