виникнення цих відносин на основі балансу приватних та публічних інтересів (з огляду на приватно-публічний характер інвестування): приватних інтересів інвестора (в отриманні запланованого ним соціально-економічного ефекту), виконавців (в отриманні прибутку, інших економічних результатів) і публічних інтересів (держави – в інвестуванні економіки, вирішенні соціальних та інших проблем, територіальної громади – у створенні нових робочих місць, споживачів – щодо появи нових видів продукції, робіт, послуг та ін.);

спеціальний суб’єктний склад: головною фігурою, яка ініціює, організовує інвестування, вкладає власні та/або залучені кошти, несучи основні ризики за результати інвестування, є інвестор – обов’язковий учасник інвестиційних відносин; крім інвестора, в цих відносинах беруть (можуть брати) участь виконавці – суб’єкти господарювання, які здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій, посередники, фінансові установи, а також особи, які забезпечують організацію інвестування (інвестор або уповноважена ним особа; органи, які здійснюють функції щодо регулювання інвестиційної діяльності);

значний ступінь державного регулювання (насамперед, нормативного), що виявляється у встановленні обмежень для учасників інвестиційного процесу з метою захисту публічних інтересів і відповідно – попередженні негативних наслідків від зловживання ними своїми правами та можливостями, а з іншого – в заохоченні інвестування шляхом встановлення гарантій захисту майнових інтересів інвесторів з огляду на ризиковий характер інвестування та заінтересованості суспільства у вкладенні інвестицій у виробництво, соціальну сферу, культуру, науку тощо.

Узагальнивши ці ознаки, можна запропонувати наступне визначення інвестиційних відносин:

інвестиційні відносини – це різновид або складова господарських відносин, які виникають між інвестором та іншими учасниками інвестиційного процесу (виконавцями, посередниками, фінансовими установами, органами господарського керівництва) щодо підготовки, реалізації інвестицій та отримання певного соціально-економічного ефекту (в т. ч. прибутку) з метою задоволення приватних інтересів учасників інвестування та публічних інтересів (суспільства, держави, територіальних громад), для забезпечення збалансованого врахування яких (інтересів) застосовується значний рівень державного регулювання[22, с.19].

Правовідносини будь-якої галузі права мають своїх суб’єктів, специфічні об’єкти, а також суб’єктивні права та обов’язки, які виділяються за своїм змістом і структурою. Виходячи з цього, доцільно виявити всі ці категорії, надати їм відповідну кваліфікацію з метою точного встановлення сутності та змісту правової взаємодії учасників відповідних відносин. Але, враховуючи те, що інвестиційні правовідносини різноманітні за своїм суб’єктним складом, змістом, підставами виникнення та іншими ознаками та з метою більш якісного усвідомлення їх змісту, слід спочатку провести їх класифікацію[58, с.31].

Залежно від стадій інвестиційного циклу розрізняють:

правовідносини на передінвестиційній стадії;

правовідносини на стадії інвестицій – вкладення коштів та інших цінностей в об’єкт інвестування;

правовідносини на експлуатаційній стадії;

Залежно від характеру та відповідно – домінування організаційних або майнових елементів:

відносини щодо організації інвестування, управління цим процесом та контролю за дотриманням порядку інвестування;

відносини щодо безпосереднього здійснення інвестування (вкладення інвестицій).

За сферою інвестування розрізняють такі види інвестиційних відносин:

у сфері промисловості;

на ринку цінних паперів;

у сфері банківської діяльності;

у сфері страхування;

у сфері сільського господарства;

у сфері транспорту;

у сфері електроенергетики;

в інших сферах економіки та галузях народного господарства.

Інвестиційні відносини можна класифікувати за правовою чи економіко-правовою формою інвестування на такі види:

відносини з корпоративного інвестування;

відносини з іноземного інвестування;

відносини з лізингового інвестування;

відносини з концесійного інвестування;

відносини з приватизаційного інвестування[22, с.20].

Залежно від підстави виникнення виділяються:

регулятивні правовідносини;

охоронні правовідносини;

Регулятивні інвестиційні правовідносини – це правовідносини, шляхом яких здійснюється регулювання нормальних інвестиційних відносин, тобто регулювання правомірної діяльності суб’єктів інвестиційної діяльності. Порушення приписів правових норм і відповідного суб’єктивного права є юридичними фактами, на підставі яких виникають правовідносини між правопорушником і потерпілим. Унаслідок цих правовідносин у правопорушника з’являються обов’язки, які він виконує на користь потерпілого. Зазначені правовідносини в юридичній літературі називаються охоронними. Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформлюють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, пов’язані із застосуванням засобів державного примусу[14, с.352].

Таким чином, охоронні відносини є правовою формою усунення наслідків правопорушення норм інвестиційного законодавства, поновлення нормального правового, економічного або особистого становища суб’єкта інвестиційних правовідносин.

За характером поведінки зобов’язаної сторони розрізняються:

активні правовідносини;

пасивні правовідносини;

Якщо на зобов’язану сторону в правовідносинах покладено обов’язок активної поведінки, то суб’єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями: правом вимоги і правом захисту порушеного суб’єктивного права (у випадку невиконання обов’язку). При цьому суб’єктивне право покликане забезпечити виконання обов’язку, тобто досягнення активної діяльності зобов’язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов’язальні відносини. У них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи певну дію. У пасивних правовідносинах змістом суб’єктивного обов’язку є пасивна поведінка: зобов’язана сторона повинна утримуватись від порушення суб’єктивного права уповноваженої сторони. Уповноважена сторона в пасивних правовідносинах має суб’єктивне право з такими повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб’єктивного права і право на власні активні дії, тобто активну поведінку. У цих відносинах суб’єктивне право набуває головного і самостійного значення.

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов’язані з інвестиційною діяльністю. Так, зокрема, держава здійснює функції загального управління інвестиційною діяльністю, і з цією метою створені відповідні органи державної виконавчої влади. Таким чином, виникають і здійснюються управлінські правовідносини у сфері інвестиційної діяльності. Ці відносини